Кінець всього авіанесучого. Що для ВМФ Росії означає списання «Адмірала Кузнєцова»

Версия для печати

Напередодні дня ВМФ РФ, який цього року відзначався 27 липня, стало відомо про зупинку багаторічного ремонту крейсера «Адмірал Кузнєцов», єдиного у складі російського флоту. Подальша доля авіаносця - продаж або утилізація. Війна в Україні загалом поставила під сумнів ефективність російських військово-морських сил, які навіть на такому невеликому театрі військових дій, як Азово-Чорноморський басейн, виявилися марними. Але відмова від «Кузнєцова» — закінчення цілої доби у розвитку російського ВМФ. У той час як на основі радянських кораблів такого ж типу власні авіаносні групи створили Індія та Китай, Росія на тривалу історичну перспективу залишається без одного з головних атрибутів сучасної військової морської держави.

Про цю історію, яка насправді свідчить про те, чим насправді є "сучаснаРосія", розповідає видання The Insider.

Що сталося?

На початку липня 2025 року прокремлівські «Известия» повідомили, що ремонт та модернізація ТАВКР «Адмірал Флоту Радянського Союзу Кузнєцов» припинено. Джерела видання не виключили, що найближчим часом відбудуться списання та утилізація корабля.

Безпосередньо перед днем ВМФ РФ (зазначається в останню неділю липня, цього року припав на 27 липня 2025 року) новину підтвердив голова держбанку ВТБ Андрій Костін. Банкір пояснив, що крейсер простіше списати, ніж доробляти:

«Ми вважаємо, що його вже немає сенсу ремонтувати. Йому вже сорок років із лишком, і річ це вкрай дорога… Я думаю, питання буде вирішене в тому плані, що буде продано або утилізовано».

У жовтні 2023 року ВТБ отримав у довірче управління 100% акцій ОСК, яка виступає головною структурою та головним виконавцем майже по всьому обсягу держоборонзамовлення у військовому кораблебудуванні, тому висловлену керівником банку думку можна вважати остаточним рішенням долі авіанесучого крейсера. Хоча офіційних заяв з боку міноборони РФ поки що не з'явилося.

Здається невипадковим, що під час урочистих заходів, присвячених дню ВМФ, Владімір Путін приділив основну увагу не надводному, а підводному флоту, відзначивши його ключову роль у «морській складовій ядерній тріаді», а також морській піхоті, прямо зайнятій у бойових діях в Україні «на землі». Російський лідер особисто взяв участь у церемонії підняття військово-морського прапора на атомному підводному човні «Князь Пожарський» та провів окрему нараду щодо розвитку підводних сил ВМФ. Втрату єдиного російського авіанесучого корабля, що обговорюється, Путін вважав за краще не помічати і ніяк не прокоментував.

Як розвивався російський авіаносний флот?

У 1970-х роках на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві (на нинішній території України) розпочалася реалізація амбітної програми будівництва авіанесучих кораблів проекту 1143 «Кречет». На той час у складі американського флоту налічувалося близько 10 авіаносців.

Для США авіанесучі кораблі всі останні десятиліття були ключовим елементом так званої «проекції сили» (наприклад, у нещодавній американо-ізраїльській кампанії проти ядерних об'єктів Ірану саме американські авіаносні ударні групи забезпечували переважну перевагу вогневої могутності). Однак радянське військово-політичне керівництво спочатку не збиралося суперничати з американцями щодо справжніх авіаносців, які до того ж у пропаганді зображалися не інакше як «зброєю агресії».

Радянська карикатура на американські авіаносці з підписом: «Дядько Сем у чужі країни ніс суєт свій постійно...». Автор: Федір Нелюбін

І кораблі проекту 1143, і їх попередники крейсери-вертольоносці проекту 1123 «Кондор» замислювалися і розроблялися під завдання прикриття та забезпечення бойової стійкості великих корабельних з'єднань та підводних човнів стратегічного призначення, а також протичовнової оборони. Іншими словами, їм потрібно було не вирушати в далекі морські походи, а знаходиться в ближній морській зоні з метою створення «захищених бойових районів», звідки передбачалося завдати ядерний удар у відповідь з підводного човна (ПЛАРБ) у разі глобального конфлікту.

На процес будівництва накладалися традиційні радянського ОПК конфлікти між різними групами промислового лобі. Швидкому кораблебудування заважали і закладені на етапі проектування невдалі конструктивні рішення, що призводило до спроб «удосконалити» проект буквально на ходу. У результаті кожен наступний корабель серії суттєво відрізнявся від попереднього та традиційно класифікується як представник окремого проекту (1143.1, 1143.2 тощо).

Загалом у СРСР було закладено сім кораблів такого типу. Останній і найпросунутіший з них під назвою «Ульяновськ» з атомною енергетичною установкою та паровими катапультами не встигли добудувати до розпаду СРСР та розібрали на стапелі вже у незалежній Україні.

Доля решти шести кораблів до 1990-х років склалася драматичним чином. Перші кораблі проекту 1143 «Київ» та «Мінськ» на початку 90-х списали та продали, згодом з них зробили розважальні комплекси у КНР. Третій корабель серії під назвою "Новоросійськ" здали на метал до Республіки Корея.

Перший ТАВКР проекту 1143 «Київ» як головний об'єкт розважального парку в КНР. Фото: Discover Binhai

Три пізніші кораблі проектів 1143.4, 1143.5, 1143.6 досі залишаються бойовими одиницями, але у складі різних флотів.

ТАВКР проекту 1143.4 "Баку" перейменували на "Адмірал Флоту Радянського Союзу Горшков", а пізніше продали Індії. Остаточно договір продажу та супутньої модернізації та ремонту підписали вже за Владіміра Путіна на початку 2004 року. У 2013 році перебудований під авіаносець на потужностях «Севмаша» корабель увійшов до складу індійського флоту під назвою «Вікрамадья».

Загалом російська оборонна промисловість заробила на експорті колишнього «Баку» близько $5 млрд, включаючи постачання палубної авіації та навчання та підготовку льотчиків, а Індія отримала перший на той момент сучасний авіаносець. За цим послідувало будівництво вже в самій Індії нового авіаносця «Вікрант» як розвиток проекту «Вікрамадья», і тепер індійський флот має в своєму розпорядженні відразу два діючі корабля такого класу.

Незакінчений проект 1143.6 «Варяг» українська влада наприкінці 1990-х продала КНР, як заявлялося, під переобладнання на розважальний комплекс на зразок «Києва» та «Мінська». Але в результаті авіанесучий крейсер добудували на верфі в Даляні, і в 2012 він став першим китайським авіаносцем під назвою «Ляонін». Вже в 2017 році в Даляні на воду спустили надзвичайно схожий компонуванням на «Варяг» другий авіаносець «Шаньдун». Наразі в Китаї збудовано третій за рахунком авіаносець «Фуцзянь», який поки що проходить ходові випробування.

Авіаносець «Ляонін» (колишній «Варяг») у складі ВМФ НВАК. Фото: AFP

Нарешті, саме проект 1143.5 є у складі ВМФ Росії під назвою «Адмірал Кузнєцов». З самого початку його переслідували неясність з назвами та безліч інших мінливостей. На стадії проектування корабель іменувався "Радянський Союз", у вересні 1982 року закладався вже як "Рига", у листопаді того ж року його перейменували на "Леонід Брежнєв". 1987 року корабель перейменували на «Тбілісі». Нарешті, у жовтні 1990 року авіанесучий крейсер отримує нинішню назву. 1991 року його спішно, до завершення всіх необхідних випробувань, перевели з Миколаєва на Північний флот, щоб корабель не дістався Україні.

Таким чином, за пострадянський період авіанесучі крейсери проекту 1143 р. послужили відправною точкою для розвитку програм будівництва авіаносців відразу для двох країн — Індії та Китаю, у тому числі за прямого сприяння Росії. Власне російський флот так і залишився з авіаносним кораблем, що єдиним не пройшов модернізацію.

Яке значення мав «Адмірал Кузнєцов» для ВМФ Росії?

Перший далекий похід «Адмірала Кузнєцова» відбувся у грудні 1995 року в Середземному морі. Всього корабель здійснив сім далеких походів, у тому числі в Північну Атлантику (2004 року), і тричі проходив тривалі ремонти (2001–2004, 2007 та 2015 роки). На початку 2010-х років "Адмірал Кузнєцов" став ядром корабельної авіаційної групи Північного флоту, хоча при бойових виходах танкерів супроводу з паливом для дозаправок у відкритому морі у складі цієї групи було більше, ніж кораблів. 2016 року авіанесучий крейсер вирушив до берегів Сирії для підтримки режиму Башара Асада у громадянській війні.

Цей похід приніс російському авіанесучому крейсеру справді світову славу, але завдяки не військовим досягненням, а колосальному димному сліду, що свідчить про неполадки в роботі енергетичної установки. З 8 листопада 2016-го по 6 січня 2017 року авіакрило «Кузнєцова», за офіційними оцінками, здійснило 420 бойових вильотів. На думку західних спостерігачів, насправді з палуби здійснили лише 154 вильоти, втративши при цьому за короткий час через технічні проблеми відразу два літаки: МіГ-29КР (13 листопада 2016 року) та Су-33 (3 грудня 2016 року). Зрештою палубну авіацію перемістили на наземну авіабазу у Хмеймімі.

Порівняно з американськими авіаносцями, авіакрило «Кузнєцова» виглядало неповноцінним для ударів по цілях на суші — менше 30 бойових літаків, а найголовніше відсутність палубного літака ДРЛОіУ і катапульти на палубі, без якої такий літак просто не злетить. Штатне авіакрило авіаносця типу «Німіц» на озброєнні ВМС США налічує близько 70 одиниць, включаючи літаки ДРЛОіУ, РЕБ та військово-транспортні борти.

Більше того, літаки з російського авіаносця фактично не могли злітати з максимальним комплектом авіаційного озброєння, оскільки для цього було необхідно підтримувати рух на повному ходу (так досягається достатня підйомна сила для набору швидкості на короткій палубній злітно-посадковій смузі), чого енергоустановка корабля не дозволяла. Разом з цим загальні витрати на бойовий похід до берегів Сирії становили від 7,5 млрд до 10 млрд рублів.

Далекий морський похід ТАВКР «Адмірал Флоту Радянського Союзу Ковалів» до берегів Сирії. Фото: Андрій Лузік / Прес-служба Північного флоту / ТАСС

У лютому 2017 року крейсер повернувся із Середземного моря і майже відразу став на ремонт. У квітні 2018 року було підписано контракт на модернізацію корабля вартістю 86 млрд рублів (за курсом на той момент майже $1,4 млрд; для порівняння — ремонт та модернізація «Вікрамадити» обійшлися індійській стороні $2,3 млрд). Програма модернізації передбачала повну заміну начинки "Кузнєцова", від електроніки та систем озброєнь до турбін головної енергетичної установки. Ремонт супроводжувався одразу кількома серйозними інцидентами.

Спочатку роботи велися в найбільшому в Росії і унікальному свого роду плавучому доку ПД-50 на 82-му судноремонтному заводі в Рослякове (один з районів Мурманська). Док збудували у Швеції ще за радянським замовленням. У жовтні 2018 року ПД-50 затонув, на крейсер з висоти 15 метрів звалився один із кранів, пошкодивши корпус та палубу, але сам корабель залишився на плаву. Вартість підйому з дна та відновлення ПД-50 оцінювалася у «мільярди рублів», тому від цієї ідеї відмовилися. Примітно, що унікальний док затонув через раптове відключення електрики на березі, а автономні генератори не спрацювали, тому що їх, ймовірно, спочатку вивели з ладу з метою економії.

Оскільки ремонтувати «Кузнєцов» стало ніде, його відправили на 35-й судноремонтний завод. Для того щоб прийняти такий великий корабель, довелося розширити та вдосконалити один із сухих доків за 23,9 млрд рублів.

У грудні 2019 року під час зварювальних робіт на крейсері сталася пожежа, двоє людей загинули, ще 14 людей постраждали. За офіційною версією, збитки становили лише 600 млн рублів, а сама пожежа виникла через влучення «гарячої окалини» під час зварювальних робіт у трюм із «промасленою ганчіркою». Згідно з неофіційними оцінками, про які повідомило видання «КоммерсантЪ», завдані пожежею збитки оцінювалися в 95 млрд рублів за загальної вартості корабля в 110 млрд рублів. У грудні 2022 року на ТАВКР знову сталася пожежа, цього разу не така масштабна.

Пожежа на ТАВКР "Адмірал Флоту Радянського Союзу Ковалів" у Мурманську, грудень 2019 року. Фото: Лев Федосєєв / ТАСС

Ремонт авіанесучого крейсера мав завершитися ще 2022 року, чого так і не сталося. Загальний обсяг коштів, витрачених цей час на прямі і непрямі витрати, пов'язані з ним, очевидно, перевищив 100 млрд рублів. Це трохи менше третини від розрахункової вартості розробки та будівництва "з нуля" нового російського авіаносця. Усього за 33 роки служби у ВМФ Росії «Адмірал Кузнєцов» понад половину цього терміну перебував на тривалих ремонтах.

Що далі?

Колишній командувач Тихоокеанським флотом Сергій Авакянц заявив, що ВМФ Росії кораблі типу «Кузнєцова» не потрібні і взагалі «авіаносець — це епоха, що вже минає» через виняткову дорожнечу і неефективність. Водночас відомі програмні документи військово-морського планування передбачають створення перспективного авіаносного комплексу та кількох авіаносних з'єднань.

До 2025 Міноборони РФ планувало закласти новий авіанесучий крейсер. Але натомість декларується відмова від єдиного існуючого, що за умов затяжного конфлікту в Україні означає втрату на тривалу історичну перспективу авіаносної компоненти флоту — одного з головних атрибутів великої військової держави.

Відмова від "Кузнєцова" означає втрату на тривалу історичну перспективу авіаносної компоненти флоту

Крім того, списання «Кузнєцова» виглядає разючим контрастом з розвитком флотів Індії та Китаю, де не тільки не відмовилися від авіанесучих кораблів, у тому числі буквально створених за тим же радянським проектом 1143 року, а й показали, як на їх базі успішно і в стислі терміни створити власний технологічний і науково-конструкторський. Російський флот та військове кораблебудування у цьому сенсі демонструють рух у зворотному напрямку.

Іншими словами, не тільки американський, але й індійський і китайський флоти в даний час здатні доставити до берегів ймовірного супротивника або союзника ударну авіацію, що істотно вплине на баланс сил майже в будь-якому конфлікті принаймні в Індо-тихоокеанському регіоні (чи то конфлікт з Пакистаном у випадку Індії, чи навколо Тайваню). Кремлю ж залишиться лише спостерігати за тим, що відбувається з боку, і відправляти «найкращі побажання».

Цілком імовірно, що рішення списати єдиний російський авіанесучий корабель було ухвалено ще на початку війни з Україною, в тому числі через проблеми з постачанням обладнання іноземного виробництва в умовах санкцій. Наприклад, до лютого 2022 року передбачалося закупити для "Адмірала Кузнєцова" установку з очищення стічних вод Ecomar від італійської компанії Tecnicomar (без справної роботи такої установки корабель не має права виходити в міжнародні води).

Ще більш наочною ознакою вирішеної долі корабля виглядає відправка частини команди влітку 2024 року в Україну як звичайних піхотинців в рамках практики набору штурмовиків з військових підрозділів, які безпосередньо не залучаються до війни: зв'язківців, наземного персоналу авіа. Що набуло широкого поширення в ЗС РФ. З моряків "Адмірала Кузнєцова" тоді сформували батальйон "Фрегат", який діяв спочатку на харківському, а потім на покровському напрямку.

Фото вгорі: Pavel Lvov / IMAGO

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• У Мурманську під час ремонту «Адмірала Кузнєцова» затонув плавучий док
• У РФ полає скандально відомий крейсер "Кузя", 6 постраждалих – росЗМІ
• Ви будете сміятися: в росії на ремонтному заводі знов горів авіаносець «Адмірал Кузнєцов»