Три сценарії переговорів Трампа та Путіна

Версия для печати

Трамп та Путін їдуть на Аляску з різними повістками. Мотивація президента США полягає в тому, щоб показати свою перевагу над внутрішньополітичними опонентами («це війна Байдена»), увійти в історію великим миротворцем (і отримати Нобелівську премію за це), а також продемонструвати переваги бізнес-підходу до міжнародної політики, уклавши вигідні угоди. Путін з'являється на території країни, яку пропаганда ще нещодавно звинувачувала у «зовнішньому управлінні Україною», щоб зняти з себе статус військового злочинця, показати, що світ готовий прийняти його як є після всього, що він зробив, зробити крок до зняття санкцій і домовитися про новий поділ сфер впливу у світі чи принаймні в Європі.

Президента США та диктатора Росії поєднує глибоке переживання власної історичної винятковості. Для обох дипломатія є грою з нульовою сумою, де існуючі ресурси підлягають поділу в ім'я національних інтересів великих держав. Користуючись термінологією Трампа, великому красивому поділу підлягають люди, землі, що знаходяться вздовж морів, де «найдорожча нерухомість», дипломатичний вплив на регіони світу, а також статус «найсильнішого лідера планети».

У цьому сенсі саміт на Алясці, навіть якщо його формальні результати виявляться нульовими, означає нову епоху світової політики, яка перекреслює спадщину 1989 року та ідею глобального світу, орієнтованого на ліберальні цінності. «Колективного Заходу», яким пропаганда лякає росіян, більше немає, на місце прав людини та цінностей демократії прийшла реалполітика.

Все нове знову стає не надто забутим старим: великі держави почали розмітку карти світу немов на Берлінській конференції 1884 року, коли Африку ділили по лінійці.

Путін з'явиться на Аляску в ролі політичного монстра, який розв'язав бійню в Європі і пустив майбутнє Росії у витрату заради збереження своєї влади, готової будь-якої миті перейти до мови ядерного шантажу. Трамп, можливо, з особистих причин, пов'язаних із першою леді США, зберігає відразу до війни як методу ведення політики і готовий захищати цінність людського життя — принаймні якщо ці люди «сидять вдома» і не порушують міграційного законодавства США. Здатність України захищатися залежить від постачання американської зброї. Щоб Путін міг продовжувати агресивну війну, йому достатньо невтручання Трампа у справи Європи.

Цим двом буде важко домовитися, але зараз ініціатива на боці диктатора з Москви.

Склад російської делегації, до якої окрім дипломатів увійшла військова та економічна еліта режиму Путіна, показує, що спонтанний саміт на Алясці сприймається Кремлем надзвичайно серйозно. Команді Трампа нав'язуватимуть «широку угоду», яка передбачає зняття санкцій, нормалізацію відносин, зниження ядерної напруги, спільні проекти з освоєння Арктики. Україна для Кремля лише привід для розмови про важливе, про що свідчить відсутність у делегації забавного історика Мединського, фахівця з великих образ минулого. У той час як Україна має домовлятися з Мединським, за оптимізм на переговорах зі США відповідає бізнес-орієнтований Кирило Дмитрієв.

Трамп наполіг, що перша частина зустрічі пройде без участі радників — лише Путін та перекладачі. Він сподівається, що його особиста харизма та досвід переговорника дозволять якщо не пробити позицію Путіна, який протягом кількох місяців відмовляється від перемир'я з Україною, то хоч би зрозуміти мотиви відмови перестати вбивати людей. Хаотична механіка саміту передбачає великий список можливих сценаріїв, які, однак, можна звести до трьох основних.

Корейський сценарій: припинення вогню без попередніх умов

Найоптимістичніший підсумок зустрічі Трампа та Путіна може бути пов'язаний із припиненням вогню та початком дипломатичного процесу. Імовірність такого результату не надто висока. Путін впевнений, що перемагає у війні, і вважає, що незважаючи на явний провал його агресії на початку 2022 року, саме зараз він може «дотиснути» Україну і «повернути своє».

Якщо уявити, що Путін здатний приймати раціональні рішення, заморозка війни на тлі пейзажів Аляски може стати його найкращим вибором. Він контролює 20% території України, а Росія, очевидно, втомилася від війни. Заява про те, що так звані цілі СВО досягнуто і Путін «здобув перемогу», прозвучить переконливо після зустрічі з Трампом, яка вже розглядається як визнання диктатора як легітимного світового лідера. В обмін Кремль вимагатиме нормалізації відносин із США і принаймні частково отримає її, а також зможе і надалі грати на протиріччях між Трампом та Європою.

Кращої можливості для «оголошення перемоги» в майбутньому може не представитися, тому Путін може мати мотивацію для того, щоб принаймні на якийсь час припинити агресію і переорієнтуватися на боротьбу з «внутрішніми ворогами режиму».

При цьому припинення вогню — це добрий сценарій для України та світу, особливо якщо згадати досвід завершення корейської війни. Війна буде заморожена на невизначений термін, а уряд, який відбився від агресора, може з повною підставою вимагати гарантій безпеки та інвестицій у відновлення країни.

Зрештою, головне: припинення вогню, якби воно стало можливим, призвело б до паузи в безкінечному м'ясному штурмі, організованому Путіним. Люди б перестали масово гинути.

На жаль, реальність, яку побудував для себе російський диктатор, мало сумісна з такими оптимістичними очікуваннями.

Нульовий варіант: сторони розійдуться без рішень

Найімовірніший результат саміту на Алясці обходиться без сенсацій: війна триває, сторони повертаються додому «для подальших консультацій». До цього варіанта останніми днями публічно закликає готуватися Трамп, який називає зустріч з Путіним «промацуванням» і натякає, що всі важливі події відбудуться потім у ході передбачуваних тристоронніх зустрічей, на які Путін не дав прямої згоди.

Принагідно російська делегація зробить серію заяв про багатовікову дружбу зі США, ще раз запропонує Трампу проводити хокейні матчі та влаштовувати кінопокази, а також здійснить якийсь «жест доброї волі», пов'язаний з обмеженням ядерного шантажу. Путін справді не хоче ядерної війни (не дарма ж на Аляску не взяли яструбиного Медведєва), він хоче зламати Україну.

Цей сценарій передбачає, що саміт на Алясці приведе виключно до додаткових очок, набраних Путіним, в очах Глобального Півдня. Війна продовжиться, а Трамп має колишній вибір: вийти з гри або повернутися до політики стримування, яку вела щодо агресора попередня адміністрація США. Міркування про срібну кулю санкцій, за допомогою якої Трамп може зупинити військову машину Кремля, виглядають перебільшеними. Торгівля нафтою з Китаєм, а побічно з усім світом, продовжуватиметься, що дозволить Путіну фінансувати агресію.

Нова Ялта: на Алясці здійснюється мрія Путіна

Найгірший сценарій пов'язаний із укладанням широкої угоди Росії та США без припинення вогню. Саме на цьому варіанті наполягає пропаганда та відомство Лаврова, яке міркує про необхідність «усунення першопричин конфлікту». У цій логіці «українське питання», як у Росії тепер називають криваву бійню, влаштовану Путіним, є внутрішньою справою Москви, і США мають бути виведені з гри, отримавши за це певні компенсації.

Путін мріє про новий розділ Європи на зразок рішень Ялтинської конференції після Другої світової війни, і саміт на Алясці теоретично може стати кроком до того, щоб мрії агресора справдилися. Початковий порядок денний зустрічі, пов'язаний із так званим «обміном територіями», тобто передачею частин України під російську окупацію, передбачав саме цей сценарій.

Президент України за підтримки європейської коаліції союзників постарався пояснити Трампу нереалістичність та неможливість такого сценарію. Але політика президента США не відрізняється послідовністю. "Нова Ялта", тобто спроби юридичного чи фактичного закріплення результатів агресії, призведе не тільки до кінця світопорядку, орієнтованого на західні цінності, а й до страждань мільйонів невинних людей. Вона відкриє шлях до масштабної війни на території Європи.

На жаль, напередодні саміту на Алясці ніхто не має твердої впевненості в тому, що Трамп справді виключає такий сценарій.

***

Три перелічені сценарії не виключають окремих домовленостей, які лежать в галузі обміну політичними ув'язненими, полоненими та заручниками. Російська диктатура демонструє готовність звільняти захоплених людей, оскільки їхнє життя можна обмінювати на ресурси, корисні для Кремля. Якщо надії, пов'язані з кінцем війни, виявляться марними, то нехай люди принаймні повернуться до сім'ї.

(Джерело).

Фото з відкритих джерел

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Білий дім повідомив склад делегації США, що говоритиме з Путіним