День захисника України — це не лише дата у календарі

Версия для печати

Сьогодні, 1 жовтня, ми відзначаємо День захисників і захисниць України. Це свято має глибоке коріння: історично пов'язане з Днем Покрови Пресвятої Богородиці, яку козацтво вважало своєю заступницею, та Днем Українського козацтва.

У 2014 році, на тлі російської агресії, воно було офіційно встановлене на 14 жовтня як день вшанування мужності та героїзму захисників. А з 2023 року, внаслідок переходу українських церков на новий календар, дата змістилася на 1 жовтня, символізуючи наш остаточний розрив із радянським та імперським минулим.

Але за ці роки змінилася не лише дата. Докорінно змінилася сама суть цього дня.

Від професії до покликання нації

Колись, ще до повномасштабного вторгнення, слово «захисник» асоціювалося переважно з людиною у військовій формі — професіоналом, який обрав службу Батьківщині своїм фахом. Ми дякували військовим, волонтерам, ветеранам, усвідомлюючи їхню важливу роль, але для багатьох у тилу це залишалося чимось, що відбувається «там», на сході.

24 лютого 2022 року стерло цю межу. Поняття «захисник» розширилося до масштабів усієї нації. Захисником став не лише солдат в окопі. Захисницею стала дівчина-парамедик, що під обстрілами витягує поранених. Захисником став волонтер, що вночі везе черговий пікап на «нуль». Захисниками стали енергетики, що відновлюють світло після ракетних ударів, лікарі, що оперують у підвалах, вчителі, що проводять уроки в метро, і кожен громадянин, що донатить, плете сітки чи просто продовжує сумлінно працювати, підтримуючи економіку країни.

Війна змусила нас усвідомити, що захист країни — це не робота окремої касти людей. Це спільна справа, де кожен має свій фронт.

День не лише для привітань, а й для пам'яті

У цей день лунатиме багато гучних слів та щирих привітань. Це правильно і важливо. Але справжнє вшанування — це не лише урочистості. Це, перш за все, момент тихої пам'яті. Це день, коли ми маємо згадати кожного і кожну, хто віддав за нашу свободу найцінніше — своє життя. За кожним метром звільненої землі, за кожною збитою ракетою, за кожним спокійним ранком у тилових містах стоять тисячі обірваних життів.

Цей день — нагадування про ціну нашої незалежності. І ця ціна вимагає від нас, живих, не просто вдячності, а й величезної відповідальності.

Відповідальність тилу

Найбільша повага до наших захисників і захисниць вимірюється не кількістю патріотичних дописів у соцмережах. Вона вимірюється нашими щоденними діями. Бути гідними їхньої жертви — це нести службу на своєму місці. Це вимагати справедливості та боротися з корупцією, яка роз'їдає нашу державу зсередини, поки найкращі її сини та доньки гинуть на фронті. Це будувати суспільство, за яке не соромно віддавати життя.

Кожен хабар, кожна схема, кожна байдужість до несправедливості — це постріл у спину тим, хто стоїть на передовій. Наш обов'язок у тилу — забезпечити, щоб їхня боротьба не була марною, щоб вони повернулися в країну, яка змінюється на краще, а не консервує старі проблеми.

Тож у цей день, дякуючи нашим захисникам і захисницям, ми повинні дати відповідь на головне питання: а що особисто я зробив сьогодні для нашої спільної перемоги? Бо захист України триває. І він стосується кожного з нас.

Малюнок: Нікіта Тітов

«Аргумент»

Читайте також: 

• В Україні народжується нова культура вшанування загиблих героїв
• Як херсонські аграрії з рушницями та комбайни з РЕБами збирають урожай під російськими дронами
•  Уроки стійкості та згуртованості: як громади Харківщини та Полтавщини стають опорами для людей
• Історії з життя пілота Су-25 "Пумба" з Чернігівщини: палаючий аеродром, перший бойовий виліт, втрата побратимів у небі
• Чому польський журналіст Пйотр Кашувара переїхав в Україну й возить допомогу в найгарячіші точки фронту
• Мати чотирьох дітей розміновує поля на Харківщині: «Сини мною пишаються»
• Історія вчительки української мови і літератури, яка служить у ЗСУ: усе почалося з любові до Києва
•  Ольга «Висота» Єгорова: «Я тут заради тих, хто мене оточує. І поки борються вони, буду боротись і я»
• Бойова медикиня грузинка Кеті Лешкашелі: «Для мене справа честі брати участь у цій війні, бо Росія — це і мій особистий ворог»
• Вісім місяців з життя сімʼї партизанів Лівобережжя Херсонщини: обшуки, допити, тортури з боку рашистів
• Не всі українські мільйонери такі як у Верховній Раді, деякі б'ють рашистів на фронті
• Герой України, комбриг 95-ї ОДШБр Олег Апостол: “Це ж круто – ї***шити пі***рів на їхній території. Це увійде в історію”