1 рік без Ірини Фаріон

Версия для печати

Про нашу українську Національну Легенду

Від моменту вбивства української Просвітниці – Ірині Фаріон, наше видання щотижня знайомить читачів з її неоціненним особистим воїтельством на ідеологічному – мовному фронті від 24 лютого 2022 року (вже зроблено 50 випусків, посилання на які читач знайде нижче). І щоразу ми все більш певні того, заради чого розпочали це робити. Українці мають усвідомити, що сказане нею про Бандеру, стосується її самої: «Фаріон дана нації на виріст».

До річниці від Дня загибелі…

Особливе слово сьогодні про нашу українську Національну Легенду.

Її прізвище стало брендом незламности та великої сили успішної українки.

Її життєве кредо «Молітесь Богові одному, молітесь Правді на Землі» (Тарас Шевченко).

Її вислів «Мова – це кордон» став визначальним для державної окремішности.

Її улюблений текст «Розрита могила» на слова Тараса Шевченка, який у виконанні Андрія Середи та гурту «Кому Вниз», змушував здригатися від значущости слова.

Знаковим є фільм, який Ірина подивилася востаннє, бо це «Будинок Слово», себто показ того, як мова живе в літературі. Варто зостановитися на світоглядовому відгукові нашої Національної Легенди про цю кінематографічну стрічку: «Позаяк еліти зраджують – прості люди гинуть з голоду. Позаяк еліти пристосовуються до зла, зло верховодить над усім суспільством. Позаяк еліти – це інфантили, суспільство не зростає. Позаяк еліти не навчені бути сильними, вільними і цілісними – ними керують чужинці і юди» (Телеграм-канал Ірини Фаріон).

Символічними стали слова Ірини в Донецьку, коли вона 2013 року презентувала свою працю «Мовна норма: знищення, пошук, віднова». У час національно-визвольної війни українців вони звучать особливо гостро: «Я прилетіла сюди як корінна львів’янка, щоб сказати вам: я не вмію, не хочу й не буду жити без Донецька, бо ми – один великий сильний український народ і, незалежно від того, в Ужгороді, Львові, Луганську, ми одержимі мати свою, ніким не керовану зовні, українську державу. Саме це прагнення нині сягає своєї кульмінації».

Вона встигла створити 160 програм «Велич особистости» та понад 130 студій «Ген українців». Приголомшливо, що її перша студія «Олени Пчілка – перша жінка націоналістка» (2019 р.) та остання її земна мандрівка – Всеукраїнська наукова конференція, де я мала щастя бути з нею, теж присвячена цій величній пані і мала назву «Олена Пчілка. Повернення. До 175-ліття Великої Українки» (29 червня 2024 р., м. Луцьк). Усі її «Гени» і «Величі» – це відновлення історичної пам’яти. Ірина Фаріон усе робила за своїм внутрішнім покликом. Вона вміла йти в житті по вертикалі і мірку щодо всього ставила щоразу вищу й вищу. Її надважлива цитата – це «Україні потрібна українізація, мілітаризація, бандеризація».

Якою ж дорогою праці йшла наша Національна Легенда, красива, аристократична, переможна пані, зброєю якої було Слово? Це не риторичне питання. Це питання має відповіді. Їх багато.

Українська маєстатична особистість Ірина Фаріон уперше а нашому просторі подала ідею її величність Мову зобразити крізь призму малюнка та плаката. У висліді студенти-архітектори намалювали Мову в трьох площинах: як явище духове (має божественну природу); як політичний феномен (обстоювання права на державність мови – це «свідчення нашої національної самоповаги та сили») та як очевидна потреба українства. Ці плакати вийшли чотирма альбомами: «Мова – твого життя основа» (2001), «Я на сторожі коло їх поставлю слово» (2002), «Мова – краса і сила» (2007), «Слово – меч духовний» (2012). Пари, які проводила Ірина, це був лакмусовий папірець, коли кожен або назавжди полюбить українську мову, або (теж назавжди) зрозуміє, що він на цій землі чужинець або окупант.

Як філолог та політик Ірина подарувала Львову інтелектуальне обличчя та організувала в маршрутках мовну акцію (2007–2012) «Мова на колесах», а в садочках – «Любі хлопчики й дівчатка! Називаймося правильно і красиво». На рекламних носіях вона започаткувала проєкт «Скарб нації» (2006–2015), де було подано вислови та портрети українських культурно-політичних діячів (Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Дмитра Донцова, Павла Чубинського та низки інших). Це все змінило наш національний простір.

Ірина Фаріон йшла до парламенту, щоб скасувати закон Ківалова-Колєсніченка (К.-К.) «Про засади державної мовної політики», і домаглася скасування цього закону. Згодом вона про це напише таке: «Влада, що не здатна захистити державної мови, – ніколи не захистить державної території».

Ірина Фаріон була пасіонарною Особистістю, Людиною ідеї, Людиною характеру, Людиною праці, яка «дерла на шмаття» стереотипи суспільства.

Вона вміла любити свою роботу, своїх студентів, свою політичну діяльність… Численним є її науковий доробок, журнальні публікації та науково-популярні дописи в газетах та журналах; літературне редакторство, укладання, редагування, блоги на сторінках «Української правди». Особливо вагомими є монографії Ірини Фаріон: «Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці ХVIII – початку ХIХ століття (з етимологічним словником)» (2001); «Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір» (2004); «Мова – краса і сила. Суспільно-креативна роль української мови в ХI – середині ХIХ ст.» (2007); Отець Маркіян Шашкевич – український мовотворець» (2007); Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху» (2009); «Суспільний статус староукраїнської мови в ХIV–ХVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива» (2015); «Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя)» (2017); «Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті» (у співавторстві). Аби відтворити боротьбу за питомі форми українських слів, що понівечені суржиком, виходять посібники «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» (2009) та «Мовна норма: пошук істини» (2017). Ірина Фаріон автор ідеї, співукладач та літературний редактор цінної книжки «Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка. Криниця для спраглих» (2010), думки з якої відроджують ген української свободи.

Останній проєкт «Мовно-літературні виклади» на Ютуб-каналі Ірини Фаріон став найдовшим в історії курсом з вивчення історії української мови, її природи та неперевершеної Сили.

Ірина Фаріон не просто мріяла про Перемогу. Вона працювала на цю Перемогу і повертала приспану пам’ять українців через «Гени», мовно-літературні виклади, ПолітОгляди, постійну участь в медійних заходах. Вона любила цитувати Франкове ««Чи побіди довго ждати? / Ждати довго!» То й не жди ж! / Нині вчися побіждати, / Завтра певно побідиш».

Ірина Фаріон була невідступна у своєму прагненні будувати сильну, національну державу, водночас вважала, що цього ніколи не зрозуміють ті, хто проти неї, бо велич великих не під силу малим.

Ірина Фаріон назавжди в нашій пам’яті є символом Національної Ідеї, Крицею Духу, Правдою, Величчю та нашою Національною Легендою!

Оксана МИКИТЮК,
доцент катедри української мови
Національного університету
«Львівська політехніка»

Джерело: Офіційний веб-сайт Національного університету «Львівська політехніка»

Читайте також: 

• «Фаріон дана нації на виріст». Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ». Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю. Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки. Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик». Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна». Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи». Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує». Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців. Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву». Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди. Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо. Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп. Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації. Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому. Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти. Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста”. Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! Частина 20
• Ірина Фаріон:Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа. Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара,  не було б. Частина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів. Частина 25
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. Частина 27
• Ірина Фаріон:«Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть». Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. Частина 29
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі. Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. Частина 33
• Ірина Фаріон: Час  реально ставати надзвичайно радикальними. Частина 34
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. Частина 35
• Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбива. Частина 36
• Ірина Фаріон. ДіЯгноз – Арєстовіч: малий про великих. Частина 37
• Ірина Фаріон: Московський язик - це тавро маргіналів. Частина 38
• Ірина Фаріон: А арєстовічь - бидло  московське - і далі вєщятиме? Частина 39
• Ірина Фаріон: Якщо інформаційний простір брудний, то тоді бруд в головах. Частина 40
• Ірина Фаріон: Малі ніколи не визнають великих. Тому обирають собі подібних, а не звитяжців. Частина 41
• Ірина Фаріон: Ставаймо нацією з колючками. Частина  42
• Ірина Фаріон: Найбільше ненавидять те, що зрадили. Частина 43
• Ірина Фаріон: «Неможливо Україну завоювати, якщо не спертися на малороса». Частина 44
• Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. Частина 45
• Ірина Фаріон: Мова без історії і мова без політики - це тіло, яке несуть на цвинтар. Частина 46
• Ірина Фаріон: Тому у нас і війна, бо не вибудовано мовно-ментального кордону. Частина 47
• Ірина Фаріон: Громадянство і мова - це зброя. Частина 48
• Ірина Фаріон: Вся трагедія українців полягає у бракові націоналізму. Частина 49
• Ірина Фаріон: Цькують лише слабких. То ставаймо сильними, як Бандера. Частина 50