Більше ніж геній: несподівані грані Івана Франка

Версия для печати

 Сьогодні, 27 серпня, минає 169 років від дня народження Івана Франка. Для більшості українців він – "Каменяр", титан праці, автор "Захара Беркута" та "Украденого щастя". Та за цим хрестоматійним образом ховається надзвичайно багатогранна, жива і часом несподівана особистість.

Відкиньмо на мить поважний тон і погляньмо на Франка, якого ви, можливо, не знали.

Франко – модник і рибалка

Уявіть собі не вічно зажуреного генія у вишиванці, а справжнього модника. Іван Якович любив гарний та елегантний одяг. У його гардеробі були стильні костюми, а вишиванки, які він дійсно дуже любив і часто носив, були для нього не лише елементом національного одягу, а й виявом стилю. Він ретельно дбав про свій зовнішній вигляд, розуміючи, що це також частина його публічного образу.

А ще однією великою пристрастю Франка була риболовля. Це було для нього не просто хобі, а справжня медитація, спосіб втекти від напруженої інтелектуальної праці та політичних баталій. Він міг годинами просиджувати з вудкою на березі річки, насолоджуючись тишею та спокоєм. Ця любов до природи знайшла яскраве відображення в його натуралістичних описах у багатьох творах.

Читайте також:  Іван Франко проти москалефілів

"Людина-університет" і політик

Ми знаємо, що Франко був генієм. Але масштаби його інтелекту справді вражають. Він вільно володів 14 мовами та перекладав українською із 48, що дозволяло йому читати класику світової літератури в оригіналі та збагачувати українську культуру.

Його ерудиція була настільки глибокою, що сучасники називали його "людиною-університетом" або "академією в одній особі". Він був не лише письменником, а й доктором філософії (захистив дисертацію у Віденському університеті), істориком, економістом, фольклористом та етнографом.

Також Іван Франко – перший український політик у сучасному розумінні. Він став співзасновником першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) і був її першим головою.

Читайте також: Звинувачена у шпигунстві, арештована, зґвалтована, розстріляна. Вероніка Черняхівська: зрубана гілка славетного роду

Людина з плоті і крові: кохання і страждання

За образом "Каменяра", що "лупає сю скалу", ховалася людина з надзвичайно чутливою і вразливою душею. Його особисте життя було складним і драматичним. Нещасливе кохання до Ольги Рошкевич, непрості стосунки з дружиною Ольгою Хоружинською, фатальне захоплення Целіною Журовською – всі ці переживання знайшли вихід у його геніальній ліриці, зокрема у збірці "Зів'яле листя".

Він пережив три арешти, після другого ледь не помер з голоду. В останні роки життя мав паралізовану праву руку, через що довелося писати лівою або диктувати твори. Та попри всі випробування, він невтомно працював заради ідеї, в яку вірив.

Читайте також:  Про легендарного козацького кошового отамана й гетьмана Івана Підкову. Ім’я, прикрите металевою підковою

10 маловідомих фактів про Івана Франка

1. Колосальна працездатність. За 40 років творчого життя кожних два дні з'являвся новий твір письменника (вірш, новела, монографія тощо). Щороку він видавав 5-6 книжок і став першим професійним українським письменником, який заробляв виключно написаним.

2. Феноменальні здібності. Ще в гімназії міг майже дослівно переказати лекції вчителів. Зібрав бібліотеку з понад 500 томів. На нецікавих уроках читав Шекспіра в німецькому перекладі та перекладав твори Гомера і Софокла.

3. Пережив голод. Після другого арешту в 1880 році ледь не помер з голоду. За тиждень написав повість «На дні», а сам три дні жив на три центи, знайдені на березі річки. Його врятував готельний служитель.

4. Поліглот і перекладач. Знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською та німецькою. Перекладав українською із 48 мов світу, зокрема й східних.

5. Засновник політичної партії. У 1890 році став співзасновником першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії – і був її першим головою до 1898 року.

6. Глибоко віруюча людина. Попри радянський ярлик атеїста, Франко виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо та товаришував з митрополитом Андрієм Шептицьким. Його переклад біблійної «Книги Буття» досі вважається одним із найточніших.

7. Непереборна сила духу. Останні 7 років життя мав паралізовану праву руку, через що був змушений писати лівою або диктувати свої твори помічникам.

8. Смерть у самотності та бідності. Помер 28 травня 1916 року, коли рідних не було поруч. Через бідність його ховали в чужій сорочці та в "позиченій" ямі на шість домовин. Лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі.

9. Номінант на Нобелівську премію. У 1916 році його висунули на здобуття Нобелівської премії з літератури. Однак премію вручають прижиттєво, а Франко помер за кілька місяців до можливого тріумфу.

10. Батько "пластуна". Син Івана Франка, Петро, став одним із засновників української скаутської організації «Пласт», а згодом – сотником Легіону Українських січових стрільців.

—

За матеріалами УІНП

В тему: 

• Про смерть в українській історії. Як українці здавна ставилися до смерті?
• Історик Ростислав Мартинюк: «Немає Росії. Є Московщина»
• Підлі війни Росії: Частина 2: Як Москва “гібридно” захоплювала Україну
• Миф о схожести и братстве российского и украинского народов
• Бойчукізм: розстріляне мистецтво
• Не брат ты мне... Миф о трех «братских восточнославянских народах»
• Чужая история. Как Россия приписывает себе то, чего не было
• Наибольшая малороссийская иллюзия или Почему украинцы видят в агрессоре «друга» и «брата»