Червона доріжка для ката та забуті в принтері документи: анатомія однієї майже зради

Версия для печати

Це слово — огидно. Воно найкраще описує сюрреалістичну картину, що розгорнулася на Алясці.

Поки в Україні батьки ховають дітей від російських ракет та “Шахедів” в метро, підвалах та бомбосховищах, американські солдати розгортали криваво-червону доріжку для людини, яка віддала наказ бомбити українські міста. володимир путін, міжнародний злочинець з ордером на арешт, прибув до США не як вигнанець, а як почесний гість. Для нього готували філе-міньйон «на честь його високоповажності» та статуетку білоголового орлана — символу Америки.

Читайте також: Сусіди на Алясці: три години розмов, десять хвилин ганьби і нуль результату

Американські військові навколішки стелють червону доріжку для російського диктатора Путіна в Анкориджі, Аляска, США,16 серпня 2025

Цей саміт став апофеозом цинізму та некомпетентності. Поки ідеолог «русского мира» Дугін тріумфував у Москві («Зустріч пройшла чудово. Ні припинення вогню, ні перемир'я... Тотальний тріумф»), гості готелю в Анкориджі знаходили в громадському принтері секретні документи саміту. Вісім сторінок, на яких — розклад зустрічей, меню обіду, якого не було, і особисті номери співробітників адміністрації Трампа. Це не просто недбалість. Це метафора всієї зустрічі — ганебної, погано підготовленої імпровізації, де велич Америки здрібніла до розмірів придорожнього генделика.

Але театр абсурду на цьому не закінчився. Напередодні зустрічі з головним диктатором Трамп вирішив зателефонувати його молодшому партнеру — Олександру Лукашенку, чию легітимність не визнає цивілізований світ.

Привід був шляхетний: подякувати за звільнення політв'язнів, яких режим Лукашенка спершу сам і кинув за ґрати. Росія, як вправний ляльковод, чітко «відіграла» момент, підсунувши Трампу цю «перемогу». Як влучно зауважив український дипломат Вадим Пристайко, для повноти картини «не вистачало ще Кіму в Корею подзвонити і набрати в Іран Хаменеї».

Цей дзвінок став ще одним болісним ляпасом для європейських партнерів і України, вкотре довівши, що в дивній картині світу Трампа диктатори йому, очевидно, ближчі за традиційних союзників.

«Мистецтво укладати угоди» від диктатора

За зачиненими дверима, як з'ясувалося пізніше, відбувався торг, гідний пера Гоголя. Путін, у своїй звичній манері, запропонував Трампу геніальну «угоду»: Україна віддає росії ті території Донецької області, які вона ще контролює, а натомість росія милостиво погоджується не претендувати на ті частини Запорізької та Херсонської областей, які вона вже не контролює.

Простіше кажучи, путін запропонував обміняти чуже на ще більш чуже. І Трамп, великий майстер угод, цю ідею з ентузіазмом поніс обговорювати з європейцями та Зеленським, щиро дивуючись, чому ті не в захваті від такої щедрості. Цей абсурд, де географічні карти, схоже, ніхто не бачив, і є квінтесенцією «миру по-трампівськи».

Читайте також: Пацієнт з Білого дому. Чому психіатри (й не тільки) стривожені погіршенням стану Дональда Трампа

Переможець отримує все. Навіть якщо він — злочинець

Фото: Andrew Harnik/AFP/Getty Images/picture alliance

Для України та цивілізованого світу підсумок зустрічі — нуль. Для путіна — це джекпот. Він не поступився нічим, повторив свої максималістські ультиматуми (офіційний статус російської мови, контроль над Донбасом) і отримав головне — легітимізацію. Він знову за столом з президентом США, він — «глобальний гравець», а не кривавий диктатор в ізоляції. Задоволена посмішка на його обличчі після зустрічі сказала більше, ніж усі прес-релізи.

Читайте також: Ажіотаж у тумані транзакціонізму: чому шлях до успіху для Трампа починається в Києві

Америка ж, під лозунгом «Зробимо Америку знову великою», продемонструвала світові свою моральну та інтелектуальну деградацію. Колись Трамп заявляв, що черпає натхнення у Рональда Рейгана, називаючи його стиль «неймовірним». Але чи знає він, що робив Рейган, дивлячись на війну СРСР в Афганістані? Він не намагався побачити мир в очах агресора.

Він назвав СРСР «імперією зла», з якою нема про що розмовляти і яка має бути розвалена. Трамп же, розмінюючи цінності свободи на ілюзорну можливість «домовитись» із сучасним злом, перетворює велич на нікчемність. Як влучно зауважив один з коментаторів, не можуть люди зі світоглядом бариг керувати великою країною.

Зло, якщо з ним не боротися, а розстеляти перед ним доріжки, лише міцнішає. Воно захопило росію і тепер прагне нових територій. Саміт на Алясці не став ані Мюнхеном, ані Ялтою. Він не увійде в підручники історії як велика подія. Його запам'ятають як день, коли Захід провалив свій іспит, коли геноцид перейменували на «дипломатію», а вбивць дітей — на «партнерів».

Читайте також: Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти

Найгіршого сценарію — угоди за спиною України — вдалося уникнути. Але лише тому, що Україна відмовилася брати участь у цьому фарсі. Поки в Анкориджі домовлялися домовлятися, доля війни, як і раніше, вирішується в окопах під Покровськом. І це єдина реальність, яка має значення.

—

«Аргумент»

Читайте також: 

• Новий (без)порядок та "Велика держава Шредінгера"
• Небезпечний новий світ трампізму
• Подробиці мегаскандалу в адміністрації Трампа з секретним чатом в Signal
• Трамп проти Трампа: чому стратегія поступок президента США Путіну може дорого йому обійтися
• Заїжджена платівка: переговорні стратегії Трампа і раніше приносили не багато удач, а тепер сприймаються контрагентами як знайомий сценарій з добре відомими вразливостями
• жіотаж у тумані транзакціонізму: чому шлях до успіху для Трампа починається в Києві
• Після трьох років повномасштабної війни рашистів проти України Захід починає розуміти: він слабший, ніж уявляв
• Про мирний план Путіна та страхи Заходу
• Американський талібан. Про що тепер мовчатимуть у США