Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. Частина 36

Версия для печати

15 червня 2022 року, 112-й день повномасштабного нападу московитів. 

Цей інформаційний день Ірина Дмитрівна розпочинає з приголомшуючої фрази: «Завтра дам відповідь цьому бидлу!!!!!». Саме так Громадянин і політик Фаріон відреагувала на маячню тоді ще позаштатного радника голови офісу президента Андрія Єрмака (!!!) - арєстовіча. Який сьогодні, в 2025 року, вже без цього статусу, з-за кордону просуває кремлівські наративи під виглядом начебто його власних президентських амбіцій. Тоді цей персонаж заявив буквально наступне: Українська культура занадто "маленька", щоб перемогти рф, треба прихистити усіх "хороших росіян".

«Даруйте, але я цього прослухати довше, як хвилин 10 не змогла. Це нещасна самозакохана істотка. Співчуваю. Але нині запишу відео про відрижку московської культури в мозку Арестовича», — додає Фаріон.

І далі, напевне, лікуючись від токсичного бруду арєстовіча, поширює вірш Василя Симоненка:

«Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квиснути не стану,

Хоч як не буде боляче мені,

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За рідні наші верби довгополі,

За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття —

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя».

День 15 травня - день пам’яті велетів Великої Української культури: Івана Миколайчука, Юрія Іллєнка і Наталі Лівицької-Холодної. Саме їм присвячені потужні просвітницькі розвідки від пані Ірини, які вона пропонує своїм прихильникам.

«15 червня 1941 року народився видатний український актор, символ українського національного кіна Іван Миколайчук. Ми нездоланні своєї культурою», - пише цього дня Ірина Дмитрівна Фаріон і дає посилання на свою авторську студію про нього, записану в тандемі з журналісткою Наталією Андрощук. 

Ірина Фаріон про Івана Миколайчука – національну кінозірку 60-х | Велич особистості | серпень '16.

Прослуховуючи зараз цю натхненну студію, ще раз пересвідчуєшся ким були не тільки герої цих студій, а і їх співавторка пані Ірина. Ось декілька її власних характеристик постаті Миколайчука та її роздумів: «неймовірно архітеповий українець»; «є люди, які самі є своїм окремим часом - україноцентризмом»; «Чому він був таким нещасним? Тому, що пресувалася несамовито сама українська ідея»; «В своєму фільмі «Білий птах з чорною ознакою» він вивів на кін історії Український Рід. Український Рід - це постійне змагання за те, щоб ми були»; «Найнебезпечніші для українців є перевертні. Бо вони страшенно ненавидять те, що зрадили»; «центр твого життя - це твоя мікробатьківщина»; «йому дуже вдавалися роботи-символи, пікові речі в системі полярностей - добра і зла, запроданства і вірности, ницості, підляцтва і героїзму».

Аще саме в цій студії Ірина Дмитрівна розповідає про те, що українські фільми, зокрема і Миколайчукові, почали з 1970-го року знищувати. І це нищення розпочалося зі статті такого собі московського кінокритика і функціонера держкіно срср міхаіла блеймана - «щирого українця», зіронізувала Фаріон. Після виходу його статті під назвою «Архаїсти чи новатори», присвячену українському і грузинському «поетичному кіно»… Московитські посіпаки не могли допустити, щоб під боком у москви буде розвиватися українське національне кіно. Саме з цієї критики блеймана почалося шельмування Миколайчука, говорить Фаріон.

Вона нагадує, що на фільм «Вавилон XX» Миколайчука наштовхнув твір Василя Земляка «Лебедина зграя» - про мислення українського селянина в 20-х роках 20-го століття.

Ірина Дмитрівна завершує свою передачу про Миколайчука словами, сказаними наче про неї саму: «Господь забрав його передчасно, щоб ми подумали про те, що час - це насправді відданість. Бо все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває».

«Уже 12 років, як у день народження свого друга Івана Миколайчука, 15 червня 2010 року покинув цей світ  видатний кінорежисер, політичний діяч і натхненник ВО "Свободи' Юрій Іллєнко. Ваші ідеї, Маестро, сьогодні на кривавому полі війни втілюємо в життя...Ви стали пророком в реалізації націоналістичних цінностей і у варварській війні з ними. Саме Ви стверджували, що після Грузії москва почне війну з Україною. Перемогти і знищити ворога - наше призначення», - пише цього ж дня, 15 травня 2022 року, Ірина Фаріон. І пропонує своїм прихильникам записану нею 2020-го року коротку студію: «10 років Вічности без Юрія Іллєнка. Пророцтва і посили від Маестра». 

Наче током пробиває, коли чуєш з вуст Ірини Фаріон про те, що на зміну комуністичному тоталітаризму прийшов ліберально-демократичний тоталітаризм, який відміняє мораль. І все стає відносним. «Відносним стає убивство, відносними стали злочини, відносною стала зрада, відносним стало похабство. На чолі держави - блазень», — говорить Ірина Дмитрівна за чотири роки до свого вбивства. З цієї студії ми дізнаємося, що Ірина Фаріон після смерті Юрія Іллєнка уклала книгу з фрагментів його писемної творчости. І книгу назвала іменем забороненого фільму митця «Криниця для спраглих» 1965-го року. «Сила у нас самих». «Україна - для українців», — цими словами Іллєнка закінчує Ірина Фаріон цю коротку студію. 

І також пропонує авторську студію про Юрія Іллєнка з циклу «Велич особистості» від червня 2015 року: Ірина Фаріон про Юрія Іллєнка – найвідомішого режисера України | Велич особистості | червень '15, життя якого коротко вкладається у широко відоме: «А ти дзвонарю, дзвони і не питай, чи буде світанок». І його крилате: «держава не може триматися на бізнесі і економіці, якщо у ній живуть яничари і манкурти. Врятуєте, культуру, мову, врятуєте державу».

15 травня - дійсно пам’ятний день для українців. 

«15 червня 1906 року народилася українська поетка Наталя Лівицька-Холодна. Належала до донцовського грона "трагічних оптимістів". Була музою Евгена Маланюка і донькою та сестрою двох українських президентів на вигнанні. А ще товаришувала з Оленою Телігою. Прожила 103 роки, аби передати нам свій незламний досвід служіння Україні та Мові.

О Боже, я Тобі молюся,

Але любити ворогів

Пробач мені, я не навчуся....

Я твердо вірю, Боже мій,

Лише святий вогонь, ненависть,

Пірве з кайданів нарід мій

І поведе його до слави!

Арестовичу на збагнути величини тої "маленької" культури...», — пишеІрина Дмитрівна про ще одну видатну, але мало відому українку на вимушеній еміграції - Наталю Лівицьку-Холодну. Якій науковиця присвятила свою авторську студію з циклу «Велич особистості» від червня 2017 року. 

Далі буде.

Початок дивіться тут:

• «Фаріон дана нації на виріст» Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаюЧастина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танкиЧастина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик»Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!)Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна»Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи»Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українцівЧастина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву»Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завждиЧастина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. ПеремагаймоЧастина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий трупЧастина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікаціїЧастина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьомуЧастина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборантиЧастина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста”Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?!Частина 20
• Ірина Фаріон:Наша мрія - смерть москви до останнього кацапаЧастина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму.Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара,  не було бЧастина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторівЧастина 25
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. Частина 27
• Ірина Фаріон:«Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть». Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. Частина 29.
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі. Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир.Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. Частина 33
• Ірина Фаріон: Час  реально ставати надзвичайно радикальними. Частина 34
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. Частина 35

На цю тему:

• За українську мову стріляють у скроню - "Свобода" про розстріл Фаріон
• Похорон Ірини Фаріон у Львові: мовознавицю в останню путь проводжають люди зі всієї України. "Українська" влада похорон ігнорує (ТРАНСЛЯЦІЯ)
• Ірина Фаріон померла у лікарні після замаху
• Глава УГКЦ засудив вбивство Фаріон
• У Львові розстріляли Ірину Фаріон - вона захищала Мову
• МВС показало відео затримання і допиту підозрюваного у вбивстві Фаріон
• Студенти Київського політеху вимагали відставки ректора
• Ірина Фаріон подала позов до суду через незаконне звільнення зі "Львівської політехніки". Ганьба міністру-пристосуванцю Лісовому