Коріння ненависті: як стародавній релігійний переказ змусив Іран ненавидіти Ізраїль

Версия для печати

Коріння ворожнечі Ірану та Ізраїлю, що загострилася 13 червня 2025 року, сягає глибоко в минуле і релігійні міфи. Неприйняття іранцями ізраїльтян тісно пов'язане з шиїтським переказом про "невидимого імама", чий голос керує Ісламською республікою.

Як виникло це давнє вчення і чому воно змушує країну вести жорстку антиізраїльську лінію, спеціально для видання "Вот Так" пояснює експерт із Близького Сходу і журналіст-міжнародник Юрій Мацарський.

Опис системи державної влади Ірану міг би стати чудовим початком фентезі-роману. Уявіть собі: величезна держава, майже 100 млн осіб, парламент, суди, кабінет міністрів, президент... І всі вони підпорядковані купці стареньких у чалмах, які зайняті тільки тим, що цілими днями слухають голос невидимки, що розчинився в повітрі понад тисячу років тому. І ця людина наказує людям похилого віку будувати державу, в якій жінок необхідно відправляти до в'язниць за відмову носити хустку на голові, гомосексуалів - вішати прилюдно на підйомних кранах, п'яниць - бити до смерті. А ще древня прихована людина вимагає люто ненавидіти Ізраїль і робити все, щоб знищити його.

Читайте також: Трамп оголосив про війну через соцмережі: Сполучені Штати завдали ударів по ядерних об'єктах Ірану

Но все це не фентезі. Саме так влаштована єдина на планеті шиїтська теократія - Ісламська республіка Іран. У центрі шиїтської доктрини (і це головна її відмінність від сунітської) - шанування нащадків пророка Мухаммеда, віра в те, що вони мали особливий зв'язок з Аллахом і їм було відкрито знання, недоступні простим смертним.

Шанування гідні далеко не всі нащадки пророка, а лише 12 обраних (саме тому послідовників цієї доктрини звуть двонадесятниками). Цих обраних називають імамами. Кожен імам мав призначити свого наступника з числа своїх синів до того, як відійде у засвіти.

Бути імамом було дуже нелегко. Нащадків пророка переслідували інші претенденти на лідерство в ісламському світі. Згідно зі священними текстами шиїтів, жоден з них не помер своєю смертю. Так, від рук убивць впали зять пророка, батько його онуків, перший імам Алі, і його син, імам Хусейн ібн Алі. Вбивство 680 року Хусейна - улюбленого онука пророка - досі оплакують шиїти і вважають їх найтрагічнішою подією за всю історію людства. Нащадки і послідовники Алі та Хусейна гинули у в'язницях або були отруєні заздрісниками і конкурентами.

Шіїтська традиція повідомляє, що кінець трагічним смертям поклало містичне зникнення дванадцятого імама Мухаммада аль-Махді. Він став імамом у п'ять років - після смерті його молодого батька; шиїти вірять у те, що аль-Махді був незабаром дивовижним чином схований богом від очей людей для того, щоб до нього не могли добратися вороги й заздрісники.

Пперші 69 років свого містичного приховування імам провів у спілкуванні з віруючими через спеціальних посередників. Але потім перестав говорити і з ними. Відтоді - тобто від середини X століття - шиїтські богослови вивчають стародавні тексти, по літерах розбирають спадщину імамів і виснажують себе постами і молитвами для того, щоб зрозуміти, чого саме хоче від людства прихований імам.

Читайте також: Чому Росія не заступилась за Іран і чим вона ризикує

Імами з усього Ірану, які є прямими представниками аятоли Хаменеї у своїх рідних містах, на щорічних зборах у Тегерані, 27 жовтня 1996 року. Фото: Kaveh Kazemi / Getty Images

Дванадцятий імам повинен явити себе наприкінці часів, стати на чолі армій мусульман, які вийдуть на останній бій з армією невірних. А до цього моменту він перебуватиме в приховуванні, спостерігаючи за світом і переживаючи за те, що відбувається в ньому.

Ушиїтських богословів є кілька щаблів посвяти в таємниці віри, нечисленні представники вищого з яких (їх називають "великий аятола", або "марджа"), як вважають, найближче до розуміння того, що турбує, що тішить і що гнівить невидимого імама. 

Зза Конституцією Ірану, верховним правителем країни може бути тільки великий аятола. А обирають цього правителя зі свого числа члени Ради старійшин, до якої теж потрапляють тільки аятоли. Вони ж допомагають верховному правителю у справі керівництва державою. Тобто влада буквально зосереджена в руках тих, хто присвятив свої життя спробам зрозуміти, що ж хоче від них п'ятирічна дитина, яка зникла понад тисячу років тому.

Ця конституція набула чинності в 1970 - 80-ті роки. До неї в Ірані була світська влада й основний закон, який ігнорував аятол. Ці аятоли були відверто незадоволені і конституцією, і правителем - шахом Мохаммедом Резою Пехлеві.

Читайте також: Запасів збагаченого урану Ірану може вистачити вже на 9 ядерних бомб - МАГАТЕ

Мохаммед Реза Пехлеві (ліворуч) розмовляє з Річардом Ніксоном в Овальному кабінеті, 1973 рік. Фото: Бібліотека Ніксона / Wikimedia Commons

Пехлеві в середині XX століття намагався вибудувати державні інститути Ірану за зразком західних. Шах відверто нехтував ісламськими правилами і відкрито захоплювався своїми зороастрійськими попередниками - такими, як Кір Великий. 

Богослови відмовлялися підкорятися, на їхню думку, безбожнику, вони не вважали його вправі царювати над шиїтською державою. Що активнішим був монарх у світських реформах, то сильніше злилися богослови, що більше відкривали кінотеатрів і барів, то запеклішим ставав їхній опір.

У 1960-ті й у 1970-ті в мечетях і на базарах десятками тисяч лунали аудіокасети з проповідями, у яких вірян закликали виступити проти шаха. Для більшої переконливості його порівнювали з найненависнішою для шиїтів людиною - убивцею імама Хусейна, людиною на ім'я Язід.

Голоси на касетах нагадували, що Язид був п'яницею і обожнював азартні ігри, і шах вторить йому, дозволяючи вільний продаж алкоголю і роботу казино. Язид переслідував істинних вірян і симпатизував єретикам, і шах саджає богословів за ґрати, а сам заграє з немусульманами. Шиїтські тексти описують Язіда як гіркого п'яницю, безвольну і слабку людину. Але при цьому він був халіфом - правителем ісламського світу - і зміг розбити армію Хусейна, та ще й убити самого імама і його дітей. Як же боягузливому п'яниці вдалося таке?

Богослови давно вже дали відповідь на це: Язид був просто знаряддям у руках підступного і владолюбного клану Омейядів, за його спиною діяли значно хитріші, розумніші й розважливіші люди. Ось і за спиною шаха Пехлеві теж стоїть підступний клан, пояснювали вони: просто придивіться, з ким товаришує монарх, хто його головні партнери і друзі. У проповідях цей клан називали відкрито - ізраїльтяни. 

Мохаммед Реза Пехлеві був одним із перших правителів ісламського світу, які визнали державу Ізраїль. Сталося це ще 1950 року. Причому він не просто визнав, а налагодив досить тісну співпраця з єврейською державою. Іран продавав Ізраїлю нафту, а звідти отримував зброю, продовольство і допомогу в проведенні реформ.

Читайте також: Ізраїль проти Ірану: на Близькому Сході спалахнула нова війна

В Ірані працювало безліч ізраїльтян - інженерів, агрономів, а також військових і співробітників спецслужб. Вони допомагали далеко не найдемократичнішому шаху боротися з дисидентами й утримувати владу під контролем монархії. Ізраїльтянам важливо було зберегти чи не єдиного свого союзника в регіоні, що буквально кишить ворогами молодої єврейської держави.

Президент Ізраїлю Хаїм Вейцман (ліворуч) приймає членів дипломатичного корпусу, зокрема з Ірану, у День незалежності Ізраїлю. 23 квітня 1950 року. Фото: David Eldan / GPO / East News

Іранці ж бачили, що шахський уряд платить ізраїльським фахівцям зарплати, які й не снилися більшості місцевих жителів, що співробітники ізраїльських спецслужб тренують своїх іранських колег, а ті потім переслідують опозиціонерів, іранці підозрювали, що для страт неугодних може використовуватися імпортована з Ізраїлю зброя. 

У Ізраїлю і шахського Ірану не було причин для ворожнечі, у них не було територіальних суперечок, як з арабськими державами (у двох країн навіть немає спільного кордону - між ними розташовані Сирія та Ірак), не було помітних політичних розбіжностей. Але ізраїльтяни виявилися зручним інструментом маніпуляції громадською думкою.

У глибоко релігійному суспільстві, яке виросло на історіях про богомерзкого Язида і його клан, вміло підібрані аналогії налаштували людей проти ізраїльтян і (що було ще важливіше для самих аятол) проти шаха. І богослови вміло цим скористалися, піднявши людей на повстання, що 1979 року призвело до падіння монархії та проголошення теократичної Ісламської республіки Іран.

Читайте також: Юрій Світлик: Що насправді стоїть за війною Ізраїлю з Іраном

Додо речі, головний ідеолог всієї антиізраїльської інформаційної кампанії, натхненник Ісламської революції та перший верховний правитель уже постреволюційного Ірану аятолла Рухолла Хомейні на власну пропагандистську вудку не клюнув, і досить плідно співпрацював співробітничав з Ізраїлем, закуповуючи в нього (окрім усього іншого) зброю в промислових масштабах.

А ось його підлеглі та послідовники ґрунтовно перейнялися ненавистю до Ізраїлю. Вони всерйоз взялися за фінансування і підготовку палестинських угруповань, націлених на знищення єврейської держави, всерйоз підтримували антисемітів з усього світу, витрачали мільйони на антиізраїльську пропаганду і врешті-решт довели справу до прямої війни між двома колись доволі дружніми країнами.

І все тому, що аятоли з Ради старійшин вважають, що саме цього хоче прихований імам. Адже якби вони так не вважали, то й ворожнечі б давно настав кінець.

—

Юрій Мацарський, опубліковано у виданні "Вот Так"

Читайте також: 

• Гедеон Леві: Звучать сурми перемоги, але їхня приваблива мелодія обдурить ізраїльтян
• Ізраїль завдав масованих ударів по Ірану: надзвичайна ситуація та можливі жертви
• Українська "Павутина" відкрила нову еру війни: як таємні дрони в Ірані змінюють глобальну стратегію 
• Тімоті Снайдер: Трамп запрошує війну
• Іран будує в Сирії ракетний завод під прикриттям російської ППО - ЗМІ
• Гасло "never again" застаріло та більше не відображає реальність. Зло повернулося
• Чому Трамп довірив переговори з Кремлем своєму другові Віткоффу, який нічого не знає про Росію, нічого не знає про Україну