«Русь – Україна, а Московщина – Росія». Хто такий Лонгин Цегельський і що про нього потрібно знати

Версия для печати

 До 150-річчя Лонгина Цегельського (1875-1950) згадуємо його, а також написану ним знамениту брошуру, яка досі не втратила актуальності. Ця невеличка книжка вперше була надрукована тоді, коли України як держави не існувало на мапі світу – в 1901 році.

Молодий галичанин Лонгин Цегельський детально і зрозуміло пояснював у ній, чому українці та росіяни – це зовсім не «один народ». І чому прагнути мати власну державу – цілком природньо. Багатьом ця книжка відкрила очі на національну приналежність, зробивши «свідомими українцями».

Як зазначає Укрінформ 14 років по тому, під час Першої світової війни, коли з новою гостротою постало «українське питання», Цегельський перевидав брошуру – тепер «азбучні» істини треба було пояснювати не так своїм, як чужим, доводячи, що Росія – агресор і загарбник, що держава Україна була тоді, коли не існувало Росії, та чому так важливо розрізняти українців від росіян.       

ХТО ТАКИЙ ЛОНГИН ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ І ЩО ПРО НЬОГО ПОТРІБНО ЗНАТИ

Лонгин Цегельський – український патріот, державник, соборник, один із ініціаторів і найактивніших учасників історичної Злуки 22 січня 1919 року між ЗУНР і УНР. Крім того, ще й дипломат, публіцист, громадсько-політичний діяч. Якщо означити коротко – вся його діяльність була спрямована на те, щоб Україна, як держава, з’явилась на мапі світу; щоб її визнали інші народи і щоб вона мала гідне та стале майбутнє. За політичними поглядами він був радше консерватором і належав до тих небагатьох українських політиків, які не були «інфіковані вірусом марксизму».

Читайте також: «Скрипниківка»: важлива подробиця історії українського правопису

ГІДНИЙ СИН ГІДНОГО РОДУ

Кам’янка-Бузька на листівці 1904 року. Фото: wikipedia

Народився Лонгин Цегельський у Камінці-Струмиловій (нині Кам’янка-Бузька неподалік від Львова) 29 серпня 1875 року. Належав до культурно-освітньої еліти Галичини: і рід батька, і рід матері мали давнє священницьке коріння. У родині панувала атмосфера взаємоповаги, шанування традицій, а ще – патріотизму.

Його батько – Михайло Цегельський – греко-католицький священник, громадський діяч, високоосвічена людина; понад 70 років був душпастирем у Камінці-Струмиловій і надзвичайно багато зробив для розбудови рідного краю. Він добре знав Андрея Шептицького; за виразну проукраїнську позицію під час Першої світової війни був арештований російською окупаційною владою і вивезений до Києва. Тож Лонгин – гідний син гідних батьків. 

СПОКУСА ВІДНЕМ

Будівля колишнього міністерства закордонних справ Австро-Угорщини у Відні на Бальхаусплац, 2 (сучасний вигляд). Фото: wikipedia

Після закінчення юридичного факультету Львівського університету Лонгин Цегельський проходив правничо-адміністративну практику при Міністерстві закордонних справ Австро-Угорщини у Відні. Чим був тоді Відень? Негласною столицею Європи, одним із найкрасивіших міст світу; осередком розкоші, культури, філософії. У 1900 році у Відні мешкало майже 2 млн людей.

Після стажування в МЗС юнака направили у посольство Австрії у Стокгольмі; згодом він захистив дисертацію з питань міжнародного права. Це був чудовий дипломатичний досвід – Лонгин мав нагоду побачити, як працює одна із найстаріших дипломатично-бюрократичних систем Європи – австрійська. Праця в дипломатичній царині відшліфувала його манери, надала представницького лоску, втім, не позбавила пам’яті про те, хто він та звідки родом; не згасила відчуття любові та патріотизму до рідного краю. Крім того, згодом стала йому в нагоді.

Читайте також: Читав, редагував і сам писав: важливі тексти в житті полковника Євгена Коновальця

ПОЧАТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, АБО ПЕРША СУТИЧКА З «РУСКІМ МІРОМ»

Перше зіткнення Лонгина Цегельського з «рускім міром» відбулось ще за студентських років. У 1899-му, в складі австрійської делегації він побував на студентському конгресі в Англії. Якийсь розумник з російськими шовіністичними поглядами виступив із рефератом, в якому йшлося про необхідність «кардинальної перебудови Європи». Мовляв, Галичина по річку Сян повинна належати Росії. Лонгин почав опонувати.

Його промова була хоч і аргументованою, але надто емоційною. Тож юнака звинуватили в образі російського царя, вигнали і з конгресу, і з Англії, а на австрійському кордоні навіть арештували за ту ж таки «образу монарха». Довелося втручатися ректорові Львівського університету, щоб обдарованого студента звільнили з буцегарні… Але справа набула розголосу, про молодого сміливця дізналася вся Галичина.  

МИ ВІРИМО, ЩО НАМ БУТИ!

Ідея самостійної України була для Лонгина Цегельського провідною. На студентському вічі у Львові 14 липня 1900 року він зачитав доповідь, в якій основною метою народу визначив створення самостійної української національної держави в етнографічних кордонах. Це був один із перших публічних закликів, спрямованих на популяризацію ідеї української державності.

Також він наголошував на необхідності єднання галичан і наддніпрянців. Лишень уявіть, коли Україна ще не існувала як держава, коли  ще була поділена між імперіями, він виголошував: «Ми віримо, що нам бути! І ми віримо, що встане Україна, як не на наших очах, так на наших кістках! Ми віримо в її воскресіння!» У 1900 році це було щось нечуване. Багатьом подібні ідеї видавалися романтичними фантазіями.

Відтоді розпочалася багаторічна публіцистична кампанія поширення цієї ідеї. Саме з цією метою Лонгин Цегельський опубліковує низку праць, серед яких найбільш відома – «Русь-Україна і Московщина».

«РУСЬ–УКРАЇНА І МОСКОВЩИНА»

Вона вийшла 1901 року чималим накладом у видавництві «Просвіта» у Львові. Цегельському на ту пору виповнилося 26 років. Брошура поширювалась як у Галичині, так і на Наддніпрянській Україні й була надзвичайно популярною. Якщо «Україна irredenta» («Україна уярмлена»; 1895) Юліана Бачинського і «Самостійна Україна» (1900) Миколи Міхновського читало переважно студентство, то працю Цегельського – широкий загал.

Брошура Лонгина Цегельського «Русь – Україна, а Московщина – Росія», 1916 р. Фото: wikipedia

У ній автор ставив питання руба: «слід остаточно з’ясувати основне питання: що москалі і українці – це два окремих народи – з окремою мовою, окремим минулим, окремими інтересами та окремим почуттям». Як зауважував відомий український історик Іван Лисяк-Рудницький, «метою брошури було популяризувати серед нашого народу назву «українець» та «Україна» і побороти москофільство, виказуючи історичні, етнічні, ідеологічні та культурні різниці між обома народами».

Праця не тільки сприяла послабленню москвофільського руху, але й стала своєрідним містком на Наддніпрянську Україну. Про Цегельського дізнались Симон Петлюра, Володимир Чехівський, Володимир Винниченко та інші достойники.

Читайте також: Підпільник Кіндрат з XVIII сторіччя. Від боротьби за Бахмут до незалежності Дону

ПРО ЩО КНИЖКА

На початку автор розповідає історію народів і націй, наголошуючи на тому, що їх об’єднує передусім спільність культурних, економічних і політичних інтересів. Прикметно, що в основу нації Цегельський ставить саме спільність інтересів, а не мову. В якості прикладу він наводить американців, англійців, австралійців, які розмовляють однією мовою – англійською, але, тим не менш, належать до різних народів і держав. Також він наголошує на тому, що «природа сотворила народи», даючи їм через географічний уклад країн «окремі інтереси та окрему долю».

Згодом публіцист переходить до аналізу історичної долі української нації та української державності, звертаючись до досліджень Грушевського: спростовує варязький варіант створення Русі, вважаючи, що «русь» пішла з самого серця Русі-України – Києва, а назву Русь мало одне з племен, що населяло цю землю.

Далі ж, оперуючи фактами, буквально «на пальцях» показує, що русини-українці та московити – два різні народи: у них ніколи не було спільних інтересів, ніколи не було спільних традицій. Порівнює стан освіти, культури, церкви, політики й доходить висновку, що вони були абсолютно різними.

В Україні була розвинена система освіти – українці їздили за кордон, навчалися там, потім приїздили на батьківщину й поширювали знання. Мали друкарні, школи, бурси. Натомість у Москві спочатку не було освіти; ніхто, за винятком князів і «думних дяків» не вмів ані читати, ані писати. Навіть єпископи були темними й страшенно забобонними, вважаючи освіту «вигадкою чорта».

Політика теж була різною. На Московщині панувала деспотія та сліпа слухняність. Українці й без «царя-батюшки» нівроку давали собі раду. Козаки обирали старшину; митрополита київського теж обирали, а потім затверджували в Царгородського патріарха. «Вся історія українського народу се або історія української держави, або історія змагань до відбудування цієї держави», – констатує Лонгин Цегельський. Його позиція така: українська державність, ідея цієї державності, ніколи не вмирала. Вона лише інколи переривалася в результаті збігу історичних обставин або ж в результаті підступності чи обману.

Читайте також: 40 тисяч знищених томів. Карна експедиція проти української книги

ЧОТИРНАДЦЯТЬ РОКІВ ПО ТОМУ: «РУСЬ – УКРАЇНА, А МОСКОВЩИНА – РОСІЯ»

Грузинський католицький монастир і церква в Стамбулі, де в 1916 році було надруковано брошуру Лонгина Цегельського. Фото: Wikipedia

На початку Першої світової війни Лонгин Цегельський випускає друге, доповнене видання цієї книги й увиразнює назву: «Русь – Україна, а Московщина – Росія». Цікаво, що книжка вийшла друком у 1916 році в Стамбулі в друкарні грузинського католицького монастиря. То був не просто монастир, а відомий релігійний і культурно-просвітницький осередок, один із потужних центрів боротьби грузин за власну незалежність від Росії. До слова, Туреччина підтримувала прагнення як Грузії, так і України до свободи.

Тож взаємини Лонгина Цегельського – на ту пору представника українців в австрійському парламенті, сина греко-католицького священника із грузинськими католиками були вельми плідними. Цегельський чимало їздив у складі дипломатичних місій по Європі (від Балкан до Швеції), пропагуючи ідею створення самостійної України.

Він зауважував, що в Німеччині, Туреччині Болгарії та деяких інших краях «чимраз сильніше поширюється проголошений свідомими українцями «клич сотворення чи пак відбудови української держави». Але на перешкоді стоїть антинаукова, шовіністична концепція, добре знайома нам і сьогодні, що нібито українці та росіяни – «один народ». Тож треба було знову пояснювати і знову доводити: ні, не один.

Читайте також: 90 років тому відбувся найгучніший замах, учинений українцями

«УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ», АБО ЗА КОГО ВЕЛАСЬ ВІЙНА

Брошура вийшла 40-тисячним накладом. Автор прибрав усе незначуще, другорядне й розставив нові акценти. Тривала Перша світова і «українське питання» було на той час надзвичайно гострим. Цегельський наголошує, що російські газетярі прямо пишуть, що «Росія готова припинити воєнні дії, якщо дістане від Австрії – хоча б в заміну за Польщу – східну, українську Галичину».

Йшлося про те, що «Росії треба прибрати до рук галицьких українців-русинів, аби раз і назавжди задавити мазепинство, себто політичне українство». Тобто, ідеї, які озвучувалися на студентських конгресах наприкінці ХІХ століття, за якесь десятиліття втілились у життя… За рік до того, в 1915-му, в брошурі «З чого виникла війна та що вона нам може принести» Цегельський критикував загарбницьку політику Росії, звинувачував її у розв’язанні Першої світової війни та зауважував: «Почалась війна від Сербів, та не за Сербів вона по правді ведеться, а за нас Українців, за нашу українську землю і за наш український нарід!»

Книжку, за допомогою турецької розвідки, перевозили на територію Східної України, розповсюджували в таборах військовополонених у Німеччині, Австро-Угорщині, Туреччині, серед української еміграції, українців-вояків російської армії. Її знову читали тисячі людей. І тисячі людей прозрівали від російської пропаганди.

Іван Боберський, Михайло Волошин і Лонгин Цегельський, 1918 р. Фото: wikipedia

Що було потім? Війна закінчилась. На руїнах повалених імперій таки постала держава Україна. У січні 1919-го Галичина об’єдналась із Наддніпрянщиною. Саме Лонгин Цегельський зачитував на Софійському майдані Акт Злуки між ЗУНР і УНР. Але утримати Державу не вдалося. Чому? То вже інша історія. Написана ж Цегельським понад 100 років тому брошура, залишається актуальною й сьогодні.

—

Світлана Шевцова, Київ; опубліковано у виданні Укрінформ

Читайте також: 

• У вересні 1939 року українці в лавах Війська Польського виконали свій солдатський обов'язок
• Пам'ятник австрійському ерцгерцогу Василю Вишиваному відкрили у Києві
• Лонгин Цегельський: Від леґенд до правди
• Батьку-організатору українських “Січей” Кирилу Трильовському 160 років 
• Чому нерозкриту з часів Холодної війни смерть Яна Масарика тепер розслідують у Чехії як вбивство
• Гетьманат. Директорія. 1918 ...
• "Мазюка" за ціною золота. Історія розквіту та занепаду "Галицького нафтового клондайку"