Вони нас сжеруть. Золота орда: чим займаються 11 заступників одного міністра?

Версия для печати

 Коли у 2019 році стався розголос про "державну премію" А. Коболєву в розмірі майже 250 млн грн за те, що іноземні юристи виграли справу проти росіян у шведському суді, я ще довго розводив руками: як це можливо на держпідприємстві. До речі, справа про цю крадіжку досі в суді, розглядається.

А коли днями з’явилася інформація про чергового мільйонера-державника, ексвіцепрем’єра Олексія Чернишова, з його маєтками на Дніпрі за мільярд, то звернула увагу не сама чергова зухвала оборудка "державників", а сума заробітку подружжя Чернишових на службі нашій державі за останні 5 років. Є в рішенні суду ця цифра. 106 млн грн за 5 років на службі державі, найбіднішій країні Європи.

Читайте також: Чернишоу продовжується - від «слуг народу» до «династії»: як віцепрем'єр Чернишов під час війни обзаводився котеджним містечком

Тільки те, що вказано у деклараціях.

Чи не забагато? За які ж такі послуги сотню мільйонів грошей платників податків державне управління поклало цим членам громади такі шалені суми? Та чи тільки одному? Ні, іншим трохи менше, але чи не забагато взагалі за те, що ми отримуємо від державного керування нашими податками?

Дивлюся на сайт Міністерства розвитку громад та територій України.

Нові персони:

• Шкрум Альона Іванівна (3 грудня 2024)

• Рябикін Олексій Володимирович (4 жовтня 2024)

• Денисюк Марина Олександрівна (11 жовтня 2024)

• Ковальчук Костянтин Олексійович (3 грудня 2024)

• Кашуба Андрій Вікторович (24 січня 2025)

• Братусь Андрій Васильович (21 січня 2025)

• Балеста Олексій Станіславович (15 квітня 2025)

• Деркач Сергій Анатолійович

• Козловська Наталія Вікторівна (15 жовтня 2024)

• Дубогриз Євген Павлович (22 вересня 2025)

• Рибченко Артем Сергійович (03 жовтня 2025)

Хто всі ці ноунейми?

Це — офіційні заступники тільки одного міністра з Міністерства розвитку громад та територій України.

А ще є Білецький Сергій Володимирович — держсекретар та сам міністр — Кулеба Олексій Володимирович. Дата біля прізвищ означає дату призначення оцих поважних громадян на державну посаду заступника міністра.

Читайте також:  Попри гучні скандали Єрмак став майже віцепрезидентом - нести відповідальність за все буде Зеленський

Ще декілька років тому в кожного міністра України був один перший заступник та лише 2-3 заступники.

Звідки вже взялося цілих одинадцять за останній рік? Та навіщо стільки?

Ще декілька років тому зарплатня в держслужбовця — заступника міністра України — була 25-30 тис. грн щомісяця. Згоден, тоді можна було не перейматися, куди йдуть наші податки, з таких «шалених витрат» на державне керування нами. Сидять собі чиновники, та й сидять по шухлядах-офісах майже даром. Все одно, нічого потрібного країні за ті гроші не роблять. Тільки вигляд роботи роблять.

Дивлюся зараз. Ті заступники, що вказали заробіток у міністерстві за 2024 рік, показують десь по 1,5 мільйона щорічно тільки заробітної плати. Дарма, що не вказують, за що.

Таким чином 11 заступників + держсекретар + міністр щорічно полегшують бюджет країни на майже 20 мільйонів тільки офіційної заробітної плати.

А є ще орда помічників, клерків, витрати на офіси, зв’язок, транспорт тощо. Тільки на прикладі заступників можна підрахувати, що витрати на "державне керування" зросли у 20 разів. А якість управління теж зросла у 20 разів? Ні.

Одразу ще цікаве питання: а звідки ж вони з’явилися у міністерстві? Чи вони мають досвід керування цією галуззю великої країни?

Міністр О. Кулеба до призначення у крісло 1,5 року працював в Офісі президента заступником. Чомусь зарплату за цей період отримував від Державного управління справами та менше ніж по 40 тис. грн щомісяця. У Києві 40 тис. грн на місяць для спеціаліста такого вищого рівня? Потім відразу на міністра з 11-ма заступниками та держсекретарем.

Читайте також: Як українські чиновники та "слуги народу" втікають за кордон і що їм загрожує

Заступник міністра Рябикін О. ще до 2022 року працював у «Київській міській лікарні ветеринарної медицини», у 2022 - 2023 — радником у службі апарату Київської ОДА з зарплатою 61 тис. грн на рік. Потім майже 1,5 року — позаштатний радник заступника Керівника Офісу Президента України, взагалі бігав без оплати «за зусилля».

Заступник міністра Рибченко А. — березень 2023 р. – вересень 2025 р. — Офіс Президента України, Департамент з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Спочатку Директор, потім Генеральний директор Директорату з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Тобто, з’ясовується, що в Офісі президента є не тільки департаменти, а й директорати з генеральними директорами. Та із зарплатою від Державного управління справами під 1,5 млн грн на рік на робітника, навіть до цьогорічного підвищення "державного утримання чиновників".

Про «успіхи та досягнення» Офісу президента України в питаннях «європейської та євроатлантичної інтеграції» ми чомусь недостатньо обізнані. Але, між іншим, за них щедро сплатили українці керівникам та директорам цього «руху». Мільйонами гривень. Знаємо тільки, що європейської та євроатлантичної інтеграції десь не видно навіть на горизонті для України.

Та що це за кузня кадрів «Офіс президента»? Де 30% заступників міністрів «пройшли там навчання» за наші гроші: «Як витрачати українські гроші-податки». Якщо вони, ці податки, взагалі залишаться десь після вмілого керування чиновниками.

Хто затверджував "штатний розклад міністерства"? Скільки ще буде заступників набиратися? Скільки десятків? Якщо у міністерствах так підняли зарплати, то може конкурси на посади потрібно проводити? Або нашим воїнам пропонувати посади після закінчення служби. Чи тільки через Офіс президента набір?

Вже майже рік працюють більшість з нових заступників. Важко оцінити, що ж вони справді роблять. Краще життя українців не стало від такого збільшення чинів у керівництві.

Але декілька прикладів все ж є.

Приклад 1:

Декілька днів тому в ефірі було включення заступника міністра, зі списку вище, К. Ковальчука на тему готовності країни до опалювального сезону. Гострим питанням у розмові стали питання щодо міст, де ситуація з подачею тепла та світла стоїть найгостріше, адже вони виявилися найменш готовими до загроз.

Лише кілька днів тому влада Києва в авральному порядку виділила кошти на альтернативну генерацію електроенергії для очисної станції «Бортничі», яка забезпечує весь Київ. А кілька днів тому з’явилася інформація, що на ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 Києва досі не забезпечено захисту трансформаторів і насосів, які подають тепло в місто.

Але знаєте, що в ефірі відповів К. Ковальчук на запитання про те, хто саме мав це зробити і на кому лежить відповідальність за бездіяльність? Він серйозно порадив не піднімати такі чутливі теми в ефірі, бо це, мовляв, «допомагає ворогу». Головне — не забути прийти за зарплатою заступника міністра зі списку в кінці місяця. Це також «допомагає ворогу», якщо такі у нас заступники міністрів.

Але навіть коли ці заступники щось роблять в робочий час, виходить таке, що схоже тільки на дурниці та крадіжки.

Приклад 2:

Пам’ятаєте монструозний проєкт у портах від міністра В. Омеляна? Ні, не «гіперлуп», на який держава тоді не встигла витратити великі кошти. Маю на увазі днопоглиблення в порту Південний, за яке китайцям виплатили повноцінні державні кошти — мільярди з податків українців. Скільки було піару від чиновників тоді? Забагато. І це не все.

За різними оцінками, «офіси підтримки, грантові офіси інфраструктури та інші» висмоктували в себе ще декілька мільярдів грн на пропаганду цієї проривної ідеї 21-го віку. Чим закінчилося? Вкопаними в пісок грошима, мінусовою віддачею для держави та десятками кримінальних справ, які ще не закінчилися в судах досі.

А зараз суспільству нав’язують схожу за пропагандою схему:

Міністр О. Кулеба співає: «Інвестор приходить з капіталом і досвідом, бере на себе модернізацію та управління. Держава гарантує зрозумілі правила і захист, а бізнес отримує можливість працювати на великому стабільному ринку». Його заступники, зі списку вище, А. Шкрум та А. Кашуба, в один спів продовжують: «Проєкт має стати найбільшою інвестицією в історії українських портів: сотні мільйонів доларів на модернізацію причалів та обладнання, понад 1,1 мільярда доларів надходжень до бюджетів протягом 40 років і понад тисячу робочих місць з гарантіями для працівників».

А чому ці «державники» самі не зроблять «вклади на сотні мільйонів та отримай тільки податками за 40 років 44 мільярди»? Мандрують вони по країнах (за державний кошт, звісно), збирають конференції, комісії по оцінці інвесторів, комісії по розробці правил оцінки інвесторів, з інших дурниць. Але чітко не відповідають на питання справжніх спеціалістів:

• Звідки інвестор візьме для України додатково 500 тис. контейнерів для проєкту щорічно, якщо зараз ми маємо трохи більше ніж 100 тис. на рік?

• Навіщо інвестору давати роботу 1100 майбутнім працівникам проєкту, якщо сучасні порти працюють взагалі вже без працівників?

• Хто буде працювати після війни на проєкті та за які гроші?

• Що робити з державними та приватними інвестиціями в подібні працюючі проєкти в інших портах поруч, якщо з’явиться конкуренція з новим терміналом? Розвиток якого обов’язково буде йти за рахунок вже діючих в Україні портових терміналів.

Нічим не займатися чи займатися дурницями на великих зарплатах від платників податків — досягнення Уряду з сотнями заступників міністрів по усім міністерствам.

Але в історії з новою концесією, яку зараз протягують міністр та заступники, зі списку вище, є й вкрай негативний підтекст. Експерти з різними політичними поглядами одноголосно стверджують, що інвестор вже давно відомий. Термінал у Чорноморську «запав» комусь, кому можна чи подарувати актив, або викрасти за хабар. Зараз тільки йде "державна робота", як надати процесу крадіжки пристойний вигляд. Підготувати гарні документи, пропагандою замутити мозок суспільству тощо.

Хто буде інвестором "на 40 років з обіцянками щорічно платити державі 1,1 мільярда доларів податків тільки з пари причалів"? Хтось з українських олігархів чи китайський інвестор зі своєю робочою силою, хабарями та кримінальними справами, зараз важко сказати.

Але стверджувати можна тільки те, що влада вкрай збільшила витрати зовсім неясно на що, тобто на утримання чиновників. На прикладі цього міністерства витрати зросли у 20 разів. Ефективність цієї дії зовсім незрозуміла. Також незрозуміло, чому українці повинні сплачувати шалені податки на гарне утримання зовсім неясно кого та чого.

Звісно, у цієї влади ніколи немає грошей на розвиток, на соціальні витрати, на освіту, вона ходить та клянчить гроші для бюджету по світу. Але на чиновників витрати захищені владою та знайдуться завжди.

Я не хочу продовження чиновного панування назавжди, інші теж не хочуть. Але...

—

Олександр Захаров для «Аргумент»

Читайте також: 

• "Татаровщина" перемагає здоровий глузд: кінець епохи хоч якоїсь боротьби з корупцією
• Корупційна мережа "слуг народу": "Льоша — це той, хто виділяє бабки"
• Міністр "неповернення": скандальні подробиці корупційної справи, в якій фігурує віцепрем'єр-міністр Олексій Чернишов
• Чому Зеленський вирішив не боротись з корупцію, а допомогти друзям-корупціонерам?
• Чому влада так не хоче міжнародних експертів у відборах до судів, НАБУ та САП
• Єрмаковщина накрила реформу БЕБ "мідним тазом": нова схема зриву конкурсів в антикорупційних органах
• Чому саме тепер Зеленський злетів з котушок і пірнув з головою у хвилі авторитаризму? 
• ЧерниШОУ продовжується або Корупційна петля мережевої корупції у вищих ешелонах влади