Як адміністрація Трампа аналізує російську політику (на користь Кремлю)

Версия для печати

Американська традиція вивчення Росії має глибоке коріння. За часів холодної війни в США сформувалася унікальна школа радянології. У 1990-ті роки роль цієї школи в практичній політиці дещо знизилася, трансформувавшись у ширшу сферу "досліджень пострадянського простору".

Однак фахівці-радянологи продовжували відігравати важливу роль, вони посідали вельми високі позиції в Білому домі, Державному департаменті, Міністерстві оборони, Раді національної безпеки та розвідувальному співтоваристві за адміністрацій Білла Клінтона, Джорджа Буша-молодшого, Барака Обами та Джо Байдена.

 У перший і тим паче у другий термін Дональда Трампа процес ухвалення зовнішньополітичних рішень у США зазнав помітних змін - особливо в питаннях, пов'язаних із Росією.

Довірені особи

Дії Дональда Трампа в російському напрямі після його повернення в Білий дім насилу виписуються в якусь послідовну логіку. Можливо, частина цих кроків - простий збіг, але їх занадто багато, щоб не помітити закономірності. Не виключено, що подібна політика відображає ізоляціоністський підхід до зовнішньої політики Трампа. Можна розглядати її і як спробу позиціонувати США як незалежного посередника у врегулюванні російсько-українського конфлікту, дистанційованого від союзників і демонструючого особливий статус "арбітра". Однак у будь-якому разі, спостерігаються серйозні протиріччя.

Читайте також: Чому Трамп довірив переговори з Кремлем своєму другові Віткоффу, який нічого не знає про Росію, нічого не знає про Україну

Ще на етапі передвиборчої кампанії Трамп назвав людей, кого мав намір призначити на ключові пости в зовнішній політиці, і багато хто з них був політиком із репутацією "яструбів" щодо Москви. Насамперед ішлося про Марко Рубіо і Майка Волтца. Будучи конгресменами, обидва неодноразово робили жорсткі та різкі заяви на адресу Росії. Волтц після скандалу з листуванням у "Сигналі" був знятий з посади радника з національної безпеки і тепер готується обійняти посаду постійного представника США при ООН. Його кандидатура вже схвалена профільним комітетом Сенату, і найближчим часом очікується голосування всієї палати.

З одного боку, Трамп навряд чи розглядає ООН як перспективний майданчик для відстоювання національних інтересів США: навпаки, він послідовно демонстрував скепсис до міжнародних структур і виводив країну з низки організацій під егідою ООН.

З іншого боку, на увагу заслуговує унікальна інституційна комбінація: уперше з часів Генрі Кіссінджера одна й та сама людина суміщає посади державного секретаря і радника президента з національної безпеки. Сьогодні Марко Рубіо відповідає одночасно і за вироблення зовнішньополітичного курсу, і за формулювання стратегічних пріоритетів, і за їхню реалізацію. Це свідчить про безпрецедентно високий рівень довіри Трампа до нього в питаннях міжнародної політики та національної безпеки.

Під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп назвав також і своїх внутрішньополітичних союзників, яких планував призначити на посольські посади, однак серед них не виявилося кандидата на посаду посла в Росії. Замість цього президент зробив ставку на призначення спеціальних представників: Кіта Келлога і Стіва Віткоффа, найближчих довірених колег.

На відміну від послів, спецпредставники не проходять через складну і затяжну процедуру затвердження в Конгресі, їхнє призначення здійснюється простим указом президента. Це дозволяє Трампу обходити традиційні механізми контролю, посилювати особисту вертикаль ухвалення рішень і формулювати власні пріоритети.

Читайте також: Дивні особисті зустрічі Трампа і Путіна та їх таємниці

Кадрові чистки

Тим часом у Державному департаменті відбулися безпрецедентні скорочення як штатних співробітників, так і фінансування. Під удар потрапили й ті підрозділи, які займалися російським напрямком. Були розформовані цілі структури: наприклад, центр з аналізу російської дезінформації, створений за Ентоні Блінкена.

Можна було б припустити, що нова адміністрація просто прагне позбутися кадрів, призначених за часів Байдена, вважаючи їх політично заангажованими, щоб замінити їх на "своїх" людей, але ні: ключові позиції залишаються вакантними, а експертиза щодо Росії фактично зникає. Створюється відчуття, що кадрова чистка має демонстративний характер, а вибудовування повноцінних дипломатичних відносин із Москвою не стоїть на порядку денному адміністрації.

Показово, що до цього часу не з'явилося навіть жодного витоку про кандидатуру на посаду посла в Росії. Це означає, що офіційні канали взаємодії з Москвою функціонують фактично в обхід Конгресу та за мінімальної участі Державного департаменту. Ба більше, під час свого останнього візиту до Москви, що відбувся вже після того, як попередній посол Лінн Трейсі залишила свій пост, спецпредставник Стів Віткофф уперше відвідав американське посольство. Цей епізод підкреслює розрив із традиційною дипломатичною практикою, раніше Віткофф навіть не знав, хто буде його перекладачем на зустрічі з Володимиром Путіним.

Кадрові чистки торкнулися не тільки співробітників, пов'язаних з адміністраціями демократів, а й людей, які працювали з самим Трампом у його перший президентський термін. Наприкінці серпня, наприклад, ФБР провело обшук у будинку Джона Болтона, колишнього радника з національної безпеки.

Його звинувачують у недбалому поводженні з секретними документами, зокрема в пересиланні матеріалів закритими каналами членам своєї сім'ї. Парадоксально, що аналогічні звинувачення висувалися і самому Трампу. Подібні заходи торкнулися і розвідувального співтовариства: разом із групою співробітників було звільнено Ешлі Пірсон, яка в першій адміністрації Трампа відповідала за протидію втручанню у вибори 2020 року.

Читайте також: "Він хотів воювати з США": Віткофф передав заступниці директора ЦРУ орден Мужності, отриманий її сином-психопатом від Путіна. Посмертно

Справжнім ударом по російській експертизі в зовнішньополітичному механізмі стала діяльність Тулсі Габбард. Уже в період передвиборчої кампанії перспектива її призначення директором національної розвідки викликала серйозне здивування.

Найдивніші призначення Трампа: Тулсі Габбард (ліворуч) і Піт Хегсет

Після відходу з Конгресу, не маючи доступу до офіційних розвідданих, Габбард неодноразово робила публічні заяви, що збігалися з ключовими наративами російської пропаганди. Прихід її на посаду глави розвідувального співтовариства сприймався багатьма спостерігачами не як зміцнення аналітичного потенціалу, а як сигнал про початок масштабної політизації розвідки та системного витіснення фахових спеціалістів з Росії.

У середині серпня Тулсі Габбард позбавила доступу до розвідданих одразу кількох високопоставлених співробітників ЦРУ та інших спецслужб, серед яких опинилися й експерти з Росії. Таке рішення фактично рівнозначне звільненню: людина без допуску не має права навіть увімкнути робочий комп'ютер. Ба більше, американська преса повідомляла, що на наступний день після саміту на Алясці за ініціативою Тулсі Габбард директор ЦРУ Джон Реткліф звільнив високопоставленого співробітника, хоча раніше ухвалив рішення відрядити його у відрядження до Європи.

Офіційним поясненням Габбард стала "деполітизація розвідувальної діяльності". Однак, з огляду на те, що більшість відсторонених фахівців було призначено за адміністрації Байдена, цей крок якраз виглядає радше як політична чистка - демонстративне усунення професіоналів, чия експертиза могла вступати в суперечність із новою лінією Білого дому.

Читайте також: До чого потрібно готуватися (або чому необхідно опиратися) Україні в американських забаганках щодо переговорів з агресором

Посередник?

Тема політизації розвідувальної діяльності загострилася ще на початку 2000-х років. Після терористичних атак 11 вересня адміністрація Джорджа Буша-молодшого наділила спецслужби безпрецедентно широкими повноваженнями, заснувала нові структури і провела масштабну реформу системи національної безпеки.

Розвідувальне співтовариство почало помітно активніше брати участь у політичному процесі, а заяви його керівників і аналітиків дедалі частіше сприймалися як політично мотивовані. Одним із найяскравіших епізодів, який і досі згадують, став виступ держсекретаря Коліна Пауелла в Раді безпеки ООН 2003 року: посилаючись на розвіддані, він стверджував про необхідність терміново позбавити Саддама Хусейна можливості виробляти зброю масового знищення.

Пізніше з'ясувалося, що ці відомості виявилися недостовірними, а сам випадок став символом того, як розвідка може перетворюватися на політичний інструмент. На цьому тлі особливо дивним виглядає рішення Тулсі Габбард припинити передачу інформації про переговори між Росією і Україною навіть найближчим союзникам США по розвідувальному альянсу "П'ять очей", Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії та Канаді.

Читайте також: Подробиці мегаскандалу в адміністрації Трампа з секретним чатом в Signal

Виникають закономірні побоювання, що подібна лінія поведінки здатна серйозно підірвати посередницький потенціал США у врегулюванні російсько-українського конфлікту. Досить імовірно, що в мирному процесі Вашингтон займе роль спостерігача за виконанням можливих гарантій безпеки.

Однак така функція вимагає особливих якостей: американські представники - дипломати, військові фахівці з Пентагону або співробітники розвідки - повинні залишатися політично нейтральними і мати професійний досвід роботи з російською тематикою. Без подібного експертного бекграунду спостереження і моніторинг не здатні забезпечити довіру сторін.

—

Сем Вілсон, політолог; опубліковано у виданні The Moscow Times

Читайте також: 

• Заїжджена платівка: переговорні стратегії Трампа і раніше приносили не багато удач, а тепер сприймаються контрагентами як знайомий сценарій з добре відомими вразливостями
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти
• Габбарт очолила розвідки США
• Тімоті Снайдер: Трамп запрошує війну
•  Поверхнева держава: як адміністрація Трампа вбиває репутацію американської розвідки
• США заборонили передавати розвідані Україні - Daily Mail
• Червона доріжка для ката та забуті в принтері документи: анатомія однієї майже зради
• Сусіди на Алясці: три години розмов, десять хвилин ганьби і нуль результату