Як змінилась інформаційна війна за останні роки та чи має успіхи Україна

Версия для печати

 Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало продовженням іншої, гібридної війни проти України, яка триває чи не з перших днів незалежності нашої держави. Важливий її елемент – інформаційна війна, що ведеться через наративи, пропаганду, дезінформацію, кібероперації та цифрові технології.

Якою є ця війна – на четвертому році конвенційного протистояння та 34-му році існування незалежної України? У виданні “Новинарня” разом з експертами розбирались, як змінилась інформаційна війна за останні роки і якими є успіхи України в цьому протиборстві. 

Читайте також: Непокаране медведчуківсько-мураєвське зло повертається в український інфопростір

Перші інформаційні битви

Інформаційна війна Росії проти України триває чи не з перших днів незалежності. Москва практично весь час намагалася утримати Україну у сфері свого впливу, прагнучи відтворити “білоруську модель”, що передбачала втрату суверенітету в обмін на підтримку Кремля. Після Революції Гідності Росія активізувала свою діяльність в інформаційному просторі та підтримувала їх такими конкретними кроками, як військове вторгнення в Крим і на схід України. 

Головними напрямками роботи Росії в інформаційній війні періоду до 2022 року були делегітимізація української влади та просування наративів про “фашистську хунту”, яка “пригнічує російськомовне населення”. Окрім того, Москва заперечувала факт вторгнення своїх військових на територію України, називаючи події на Сході “громадянською війною”. Саме ці ранні інформаційні кампанії заклали основу для тривалої інформаційної війни, яка триває донині. 

Ключові наративи інформвійни

Загалом, наративи та ідеї інформаційної війни проти України не особливо змінилися з початку повномасштабного вторгнення 2022 року – принаймні ті, що спрямовані на українську аудиторію та на західних партнерів. Проте розвиток подій, підтримка України та політичні події у світі розширили ці установки та “модернізували” їх у відповідності з цільовою аудиторією, на яку працюють російські пропагандисти.

Нікуди не зникли спроби делегітимізації України та деморалізації її населення. А починалася велика війна, нагадаємо, з путінської ідеї “визвольної місії” – звільнення українців від “нацистських” і “наркозалежних” керівників та спроби переконати наших громадян у майбутньому процвітанні “звільненої” держави в рамках концепції “русского мира”. Однак категоричне несприйняття українців цих ідей заставили російських пропагандистів змінити свої месиджі.

Окрім того, Росія різними методами просувала фальшиві образи України як невдалої, корумпованої держави, яку не варто захищати та якій не слід допомагати. Ботоферми хапалися за будь-яку проблему, що виникала в інформаційному просторі України – від нібито репресивних ТЦК до погроз, що українці замерзнуть без електрики. А іще – до “Майдану-3”, який от-от висловить недовіру владі.

Глобальна мета російської дезінформації – створити хаос всередині країни, нівелювати довіру до уряду та військового командування. Все це, в комплексі з ракетно-дроновими ударами, повинно було деморалізувати суспільство та підштовхнути до вимог прийняти “мир за будь-яку ціну”, тобто капітулювати на умовах Росії. 

Читайте також: Як відкритий доступ до архівів КДБ в Україні може повпливати на галузь так званих пострадянських студій на Заході

Зброя інформаційної війни: від бот-мереж до ШІ-контенту

Інформаційна війна використовує різноманітні інструменти. Розвиток інтернету та технологій призвів до того, що  інформаційна війна вже давно не обмежується традиційною пропагандою, до прикладу, в медіа. Ключовою зброєю в інформаційній війні стали маніпуляції в соціальних мережах.

Такий  маніпулятивний контент просувається за допомогою ботоферм та фейкових акаунтів, що працюють у різних соцмережах – Facebook, Instagram, X (Twitter). Їхня мета – заплутати аудиторію, посилити фейковий контент та посіяти сумнів. А ще – зіграти на існуючих у суспільстві протиріччях.

Зброєю новітньої інформаційної війни проти України став також штучний інтелект. Про його активне використання говорять і компанії-розробники ШІ-чатботів, і власники соцмереж, які в останній рік фіксують зростання ШІ-згенерованого контенту.

ШІ-зображення часто використовуються для маніпулювання емоціями. Такі сторінки потім можуть перейменовуватись і кардинально міняти спрямованість. Колаж: StopFake

Контрольовані Кремлем медіа діють в інформаційному просторі не лише РФ чи України – жертвами цих втручань стають і країни Західної Європи та США. Росія застосовує ці інструменти проти наших союзників задля того, аби поширювати брехню про Україну. Останні роки відзначився активним використанням ШІ для створення глибинних фейків – фальшивих відео та аудіо, що розмивають межі між правдою та вигадкою. Сучасні deepfake-технології дозволяють швидко створювати та масово поширювати фейковий контент, схожий на правду.

Варто зазначити, що зброєю в інформаційній війні є не лише пропаганда й поширення наративів, а й такі методи як кібератаки, злам систем і втручання в телекомунікаційні мережі. 

Читайте також: Баньте «вату»! Як українці опиняються на боці ворога в інформаційній війні

Як Росія використовує протиріччя та проблеми українського суспільства 

Ботмережі, фейкові акаунти та анонімні Telegram-канали активно використовуються для поширення не лише відвертих фейків, а й маніпулятивних контраверсійних дописів, мета яких – здійснити психологічний тиск на українське суспільство. Російські інформаційні операції прагнують підірвати довіру до державних інституцій, спровокувати внутрішній розкол та перешкодити мобілізації, зображуючи воєнні зусилля як марні, а владу – всуціль корумпованою. 

Попри всі спроби нівелювати ці зусилля, часом вони досягають своєї мети. Приміром, нещодавно видання Texty.org.ua виявило потужну російську мережу в TikTok, спрямовану на дискредитацію мобілізації та ТЦК. Щодня в соцмережах поширюються тисячі коротких відеороликів, де “народні експерти” коментують події в Україні, просуваючи тези російської пропаганди, розраховані на різні соціальні групи – військових, ветеранів, тих, хто ухиляється від мобілізації, пенсіонерів. Кремль регулярно фабрикує або перебільшує повідомлення про невдачі української армії, корупцію в оборонній сфері та труднощі цивільного населення, щоб посилити відчай. 

Хоча ці прояви пропаганди отримують протидію, на жаль, доводиться констатувати, що систематичний інформаційний тиск поступово впливає і на моральний дух українців, і на їхню довіру до інституцій. Це можна побачити у ставленні до ТЦК й мобілізації, у коментарях в соцмережах, це показують і заміри соціологів, в тому числі щодо бачення опитаними умов завершення війни. 

Читайте також: Як Росія впливає на польську громадську думку: фейки, пропаганда, маніпуляції

Як Україна захищається на інформаційному фронті 

Україна однією з перших країн світу зіткнулася з фейками в промислових масштабах та навчилася на них реагувати – різноманітними проєктами з розвитку медіаграмотності, фактчекінговими ініціативами тощо. До прикладу, такі організації, як StopFake.org та Український кризовий медіацентр, координують зусилля з перевірки фактів та спрямовують свою зусилля в тому числі на міжнародному напрямку.

Проєкти з навчання медіаграмотності теж мають певний ефект. Принаймні деякі опитування свідчать про те, що більшість українців здатні відрізнити фейковий контент. Тоді як тестові вимірювання медіаграмотності, зроблені до початку повномасштабної війни, показували набагато нижчі фактичні показники. Подібними є й результати оцінки індексу медіаграмотності, який формується виданням та ГО “Детектор медіа”.

У коментарі для “Новинарні” представники Міністерства культури та стратегічних комунікацій так оцінили боротьбу України на інформаційному фронті: “Із початку повномасштабного вторгнення держава системно зміцнює інформаційну безпеку та стійкість суспільства до дезінформації. За результатами міжнародних і національних досліджень,

Україна демонструє один із найвищих рівнів опору фейкам серед країн Центральної та Східної Європи.

Завдяки підвищенню рівня критичного мислення громадян зросла довіра до офіційних джерел інформації, активізувалася участь суспільства у викритті фейків і протидії пропаганді. Значну роль у цьому процесі відіграє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, який щоденно моніторить інформаційні загрози, аналізує ворожі наративи, оперативно реагує на фейки та поширює достовірну інформацію через державні канали і соціальні мережі. 

Крім того, реалізується державна Стратегія розвитку медіаграмотності до 2026 року, спрямована на підвищення рівня критичного мислення серед громадян, військовослужбовців і держслужбовців. Водночас Міністерство координує роботу державного іномовлення – телеканалів і агентства «Укрінформ», які доносять правдиву інформацію про події в Україні до іноземної аудиторії та спростовують російську пропаганду”. 

У міністерстві зазначають, що український досвід інформаційної стійкості вже вивчають інші країни як приклад ефективної протидії гібридним загрозам. 

Натомість політолог Євген Магда, директор Інституту світової політики, переконаний, що “на четвертому році війни інформаційного протистояння боротьба з Росією нагадує боротьбу партизанів-підпільників із добре оснащеною інформаційною армією. Ефективність марафону «Єдині новини» невисока. Telegram продовжує правити бал в інформаційному просторі України, і це велика проблема”. 

Політичний контекст 2024-25 років та інформаційна війна 

Геополітичні події останніх двох років – так званий “рік виборів” та переобрання Дональда Трампа президентом США – супроводжувалися активізацією російської пропаганди у світі, а також спробами тиснути на Київ та вимагати поступок. 59% американців засвідчили, що не впевнені в здатності Трампа приймати мудрі рішення щодо російсько-української війни. Це теж стало потужним інструментом для російської дезінформації. 

За оцінками посадовців ЄС, поточна російська дезінформаційна кампанія обертається навколо трьох ключових ідей:

• просування антиукраїнського порядку денних;

• антиєвропейські теми і наративи;

• прославлення Росії, її військово-політичного керівництва та економічних досягнень.

До прикладу, кампанія Doppelganger була значною мірою зосереджена на Франції, Німеччині, США, Україні та експлуатувала саме ці теми.

Окрім того, російські інформаційні операції спираються на суспільні розколи та послаблюють демократичні процеси.  Євген Магда, коментуючи успіхи російської пропаганди, додає: “Ще одна проблема саме цього року – що до двох давніх центрів постправди, Москви та Пекіна, додався іще один – Вашингтон. І це стало серйозним викликом, особливо на фоні очікувань в тому, що американці мають бути більш відповідальними. Додаткова проблема – говорити про перемогу України надзвичайно складно, а

говорити чесно із співгромадянами влада просто не готова – це ще один серйозний виклик”. 

Дезінформація підриває військову та економічну підтримку України 

Інформаційна війна безпосередньо впливає на економічну підтримку України з боку міжнародних партнерів. На початок 2025 року 30% американців вважали, що США надають занадто багато підтримки Україні. З одного боку, це незначне зростання в порівнянні із 27% американців, які виступали проти підтримки України у листопаді 2024 року. Проте збільшення числа скептиків – під впливом російської пропагагди – є трендом, який не особливо працює на підтримку воюючої країни. 

Окрім того, Росія використовує пропаганду та дезінформацію для поширення наративу про тотальну корумпованість України. І це попри певні успіхи українського суспільства в боротьбі із корупцією та непримиренність громадянського суспільства в боротьбі із цим злом.

Ці російські пропагандистсьткі кампанії сіють сумніви щодо ефективності західної допомоги, створюючи враження, що надані партнерами гроші та зброя не досягають фронту, а осідають у кишенях чиновників. Європейські лідери обіцяють підтримувати Україну “стільки, скільки потрібно”, але стикаються із втомою громадськості та непослідовними діями Дональда Трампа.

Хоча загалом у Європі зберігається підтримка України. Так, 87% європейців підтримують гуманітарну допомогу постраждалим від війни, а 71% громадян ЄС виступають за економічні санкції проти РФ. Однак російська дезінформація систематично працює над розмиванням цього консенсусу, експлуатуючи економічні труднощі в самій Європі та США. 

Читайте також: Хто "засирає" голови українцям у ютюбі і на телеканалах: псевдоексперти і "хороші росіяни"

Онтологічна війна: не протидія, а формування власної реальності 

В інформаційній війні традиційно говорять про такі види “бойових дій”, як протидія дезінформації, фактчекінг і викриття фейків. Натомість Дмитро Золотухін, експерт із питань інформаційної безпеки, колишній заступник міністра інформаційної політики України та засновник “Інституту постінформаційного суспільства”, переконаний: у сучасних умовах цього вже недостатньо.

Ідеться не про боротьбу за факти, а про боротьбу за смисли, ідентичність і саму реальність, у якій ці факти сприймаються. Золотухін розкриває цю ідею у своїй статті “Онтологічна війна: диспозиція сторін”, де пояснює, що Росія намагається нав’язати власну “онтологічну платформу” – альтернативну систему світосприйняття. Україна ж, на його думку, повинна відповідати не “протидією”, а створенням і поширенням власного бачення світу, яке стане привабливим і переконливим. 

У коментарі “Новинарні“ Золотухін розповів, чому вважає неефективними звичні підходи до боротьби з дезінформацією, що означає діяти в офенсивній парадигмі, та як формується приваблива онтологічна альтернатива. 

“Протягом одинадцяти років ми постійно говоримо про те, що потрібно пропонувати щось власне в інформаційному просторі й діяти в офензивній, а не в дефензивній парадигмі. Незважаючи на це, представники іноземних фондів, які фінансують інформаційні ініціативи, і далі зосереджують дискусію на питанні “що змінилося у російській пропаганді?”. Це нагадує мені цитату героя з “Казки про рєпку” Леся Подерв’янського: “Понюхайте, ви такого ще не нюхали…”. Доки ми починатимемо розмову з дієслова “протидіяти”, ми не будемо готові до перемоги – ні морально, ні семантично.

Можна “протидіяти” скільки завгодно, але це робить нас лише “номером два” у змаганні.

Мене цікавить позиція номер один – домінування в інформаційному просторі.

Тобто ми не повинні “протидіяти” в онтологічній війні. Ми маємо поширювати українське бачення світу настільки широко, щоб воно ставало домінантним навіть у Росії.

В онтологічній війні не може бути “протидії”, бо якщо ти вирішив “протидіяти” – ти вже програв. Натомість єдиний реальний шлях – створити настільки успішну та привабливу альтернативу, щоб люди самі відмовлялися від своєї традиційної платформи на користь вашої.

Саме за цим принципом завжди діяв процес вербування в ІДІЛ: не через руйнування чужої ідеології, а через побудову переконливої власної. Це може бути досягнуто, до прикладу, якщо запропонувати європейцям онтологічний сценарій, який буде для них привабливішим за консервативну позицію “сидіти в норі”, “діпконсернити”, але не йти на конфлікт. Така пропозиція має показати їм їхню вигоду від виживання України”, – наголошує Дмитро Золотухін. 

Читайте також: “В українській війні будуть прецеденти, які оформлять майбутнє міжнародного гуманітарного права”

Еволюція інформаційної війни

Інформаційна війна Росії проти України пройшла значну трансформацію від початку повномасштабного вторгнення до сьогодні. Якщо 2022 рік характеризувався відносно примітивними методами – грубою пропагандою про “денацифікацію” та швидке “визволення”, то до 2025 року російські інформаційні операції стали значно тоншими та технологічно досконалішими.

Кількість кібератак російських хакерів на Україну з використанням штучного інтелекту зросла до понад 3 тисяч інцидентів на початку 2025 року. Російські хакери тепер використовують ШІ не лише для написання фішингових повідомлень, а й для генерації шкідливого коду.

 Telegram продовжує залишатися одним з основних каналів поширення маніпуляційних наративів. Попри тривалі дискусії про небезпеку цієї платформи, на ній існує велика кількість каналів, які поширюють маніпулятивний контент 

Іще однією зміна полягає в тому, що в 2025 році змістився географічний фокус: якщо 2022 року Кремль зосереджувався на українській та російській аудиторії, то тепер центр ваги перемістився на Європу й США, де Росія інтенсифікувала кампанію інформаційного впливу, використовуючи штучний інтелект та розгалужену мережу дезінформації. 

Альона Гришко, аналітикиня проєкту Trap Aggressor, пояснила, як росіяни використовують штучний інтелект у пропаганді: “ШІ сприймається як “прискорювач” не лише контенту, а й наративів. У Молдові вже фіксували кампанії зі створення штучних “західних” сайтів, а мережі типу Pravda отруюють бази даних, вставляючи прокремлівські тези у Вікіпедію та інші джерела, щоб великі мовні моделі навчались на спотвореному контенті. Такі атаки (“poisoning AI tools”) фактично роблять пропаганду інфраструктурним шаром інформаційної екосистеми, який формує майбутні відповіді ШІ.  

Іншими ознаками інформаційної війни зразка 2025 стали локалізація і мікротаргетинг: Зростає адаптація повідомлень до регіональних контекстів – мовних, культурних, історичних. Використовуються фейкові “злиті” листи й чати як засіб психологічного тиску – не для переконання, а для підриву довіри.

Загалом очевидно, що пропаганда стала витонченішою: вона змістила акцент з прямої маніпуляції на створення шарів сумнівів і поляризації, використовуючи гуманітарні й емоційні теми.

Справді, українці та європейці демонструють більшу цифрову грамотність і стійкість. Проте “антитіла” нерівномірні – найефективніші там, де сильні інституції, незалежні медіа й активне громадянське суспільство.

Загалом можна підсумувати, що російська пропаганда у 2025 році стала системнішою – вона діє через технологічні екосистеми, “отруює” джерела даних і посіває невпевненість. Українці загалом стали стійкішими, але головний виклик – навчитися протидіяти автоматизованій, прихованій дезінформації, що діє на рівні самої цифрової інфраструктури”.

Читайте також: Ми - «це тварини, яких треба винищувати». Нелюдська пропаганда РФ досягла пікового рівня

Майбутнє інформвійни

Інформаційне поле залишатиметься критично важливим фронтом російсько-української війни – і буде таким після її завершення. Інтеграція ШІ-інструментів, можливостей цифрового моніторингу, персоналізованих атак та мікротаргетингу – усе це стане елементом майбутньої геополітики та інформаційного протистояння. 

Схоже, що Росія не планує зупинятися у своїх інформаційних кампаніях. Про це свідчить і зростання бюджетних інвестицій Росії у пропаганду, які 2025 року досягли 137 мільярдів рублів (понад 1,4 мільярда доларів), що на 13% більше порівняно з попереднім роком. Це означає, що Кремль готовий використовувати інформаційну війну для досягнення довгострокових стратегічних цілей, навіть за умови величезних військових втрат.

Причому це не припиниться і за умови перемир’я або заморожування конфлікту – за цих сценаріїв інформаційна війна не зупиниться, а лише трансформується. Адже Путін і у 2025 році продовжує повторювати історичну маячню про “один народ”. Одже, Росія не відмовилась початкових цілей на знищення України як держави. 

Імовірно, у сценарії заморожування конфлікту російська пропаганда зосередиться на кількох ключових наративах: легітимізація окупованих територій як “нової реальності”, дискредитація українського уряду, підрив міжнародної підтримки через наратив “Україна не хоче миру”. 

Досвід Грузії, Молдови та українського періоду 2014-2021 років показує: заморожені конфлікти стають постійними джерелами дезінформації, де Росія систематично працює над розхитуванням державності своїх сусідів. Тож інформаційна війна в такому сценарії може тривати десятиліттями.

Це означає, що Україні потрібно буде ще ефективніше захищатися на шпальтах закордонних медіа, в соцмережах та YouTube-каналах у протистояння з надзвичайно сильним супротивником.

—

Надія Баловсяк, опубліковано у виданні НОВИНАРНЯ

Читайте також: 

• Експертка з гібридних війн: суспільство ламається зсередини
• «Кремлівська телеграмна гідра»: 300 каналів, які отруюють український інфопростір
• Як Росія просуває свою дезінформацію в Європі та Україні: через соціальні мережі і лобістів 
• Російська дезінформація – найбільша загроза для ЄС
• Як саме Путін провокує угорський реваншизм щодо Закарпаття
• "Дружній вогонь": як брехня влади нищить громадянське суспільство і Україну
• Чому словаки так легко піддаються російській пропаганді?
• “Хорошіє рускіє” – це люди, які будуть руйнувати майбутнє після нашої перемоги