Журналіст про окупацію, віру Путіна та значення української культури: Донбас – мілітаризована тюремна зона

Шахта імені Артема

На запитання, як війна вплинула на окуповані з 2014 року території, Максим Бутченко констатує, що вона повністю змінила життя регіону. “Треба розуміти, що це промисловий край. В об’єднанні «РовенькиАнтрацит» працювало до 25 тисяч людей на кількох шахтах – величезна кількість. А тепер уявіть: заплющуєш очі, розплющуєш – і все це зникло. У Ровеньках, де колись діяло 6–7 шахт, зараз не працює жодна”.

За його словами, шахтарський прошарок, який складався з великої кількості чоловіків, практично зник: “Дехто загинув, дехто виїхав до Росії чи України. Ті, хто залишився, перебиваються випадковими заробітками, часто вахтовим методом. Через це регіон тепер сповнений спустошення, як я б сказав”.

Ця спустошеність, за словами Максима Бутченка: “Активно заповнюється росіянами, колаборантами та всім, що притаманне мілітаризованій економіці”.

Журналіст підтримує зв’язок із тими, хто залишився в окупації, та тими, хто виїхав, що дозволяє йому мати чітке уявлення про ситуацію. Він поділяє населення на кілька груп:

• Пенсіонери: “Більшість із них отримують і українську, і російську пенсії, що дозволяє їм здебільшого нормально жити. Але їх небагато, і їхня кількість постійно зменшується”.

• Люди середнього віку: “Значна частина виїхала. Ті, хто залишився і підтримує Україну, діють, так би мовити, у підпіллі. Вони уникають уваги, майже не розмовляють відкрито. Деякі свідомо відмовляються брати російський паспорт, хоча не можуть про це говорити публічно, знаючи, що репресивна машина їх знищить. Ця репресія, можна сказати, навіть жорстокіша, ніж у 30-ті роки”.

• Молодь, що виросла в окупації: “Вони не знають, що таке Україна, і звикли до «юнармії» та «піонерів». Окупанти цілеспрямовано готують їх для наступних поколінь і нових війн, тому ця категорія – найбільш небезпечна”, – наголошує Бутченко.

Максим додає, що місцеві жителі відчувають себе “людьми другого сорту” й усвідомлюють, що Донбас перетворився на “імперську колонію” для Москви. Свідомо чи підсвідомо, вони порівнюють життя в окупації з тими часами, коли ці території були вільними. Багато хто визнає, що за України жилося краще. Місцеві незадоволені повним безладом у сфері ЖКГ: “Немає води, ремонти не проводяться, усе занедбано. На роботах платять у три-чотири рази менше, ніж раніше. Люди це відчувають”, – зазначає він.

На запитання про інформаційну політику та те, чи не втратила Україна людей в окупації, Максим Бутченко наголошує на необхідності “достукатися до молоді”, адже люди старшого віку, у більшості, вже пристосувалися та звикли до умов.

“Я, як людина, що працює з інформацією, можу порадити активніше проводити просвітницьку діяльність, щоб звернутися до молодого покоління. Треба показувати, чим відрізняється тоталітарний режим від демократичного устрою України”, – каже журналіст.

Бутченко вважає, що частина молоді має бунтарський нахил і схильність іти проти системи, тому їм варто пропонувати альтернативний шлях: “Світ ширший, цікавіший, різноманітніший і вільніший. Демократія – це те, що ми маємо. Молоді потрібно показати вибір: залишатися в окупації, немов «у в’язниці», чи мати можливість виїхати й жити вільно”.

Максим Бутченко наголошує на питанні мови, зазначаючи, що російська мова стала “формальним приводом для захоплення”: “Для імперії є кілька маркерів – віра і мова. Людей прив’язують до культури, щоб впливати на їхню свідомість ізсередини. Окупанти чітко це артикулюють. Згадайте слова Лаврова: «Ми йдемо туди, де є російськомовні території»”.

Російська пропаганда пронизує навіть розважальний контент. “У будь-якому російському фільмі 90% – це розваги, а 10% – пропаганда. Наприклад, серіал “Слово пацана” створений із пропагандистською метою, що закликає йти воювати, виступати проти системи”, – пояснює Бутченко.

Цей вплив особливо помітний серед російськомовного населення: “Вони й досі дивляться російські шоу, слухають російські пісні, не усвідомлюючи, що перебувають під впливом”. Це стосується й дітей. “Мультфільм «Маша і Ведмідь» здається невинним, але варто звернути увагу, що Маша в частині серій носить фуражку НКВС. Діти це сприймають і підсвідомо відображають”.

На думку Максима, для Путіна Донбас це класична буферна зона, спустошена в промисловому й людському сенсі територія. “Вона цілеспрямовано перетворюється на велику військову базу, мілітаризовану зону між Україною та Росією. Це свідома, дуже системна політика – створення мілітаризованої тюремної зони”.

Говорячи про можливість переговорів чи зупинки Путіна, Максим Бутченко категоричний: “Я колись писав на своїй сторінці у Facebook, що віра Путіна в його перемогу має ритуальний, майже релігійний відтінок. Це ознака його фанатизму. Він напіврелігійний фанатик, який вважає себе «месією». Якщо подивитися навколо, історія знає багато людей, які, прикриваючись вірою, проголошували себе спасителями. У працях патріарха Кирила постійно згадується «русскій мір», який нібито несе «звільнення народів», а насправді – підкорення та знищення. Згадайте, як Лукашенко зустрічався з Путіним на монастирському подвір’ї. Це місце обрали не випадково – це ще один прояв його фанатизму, спотвореного уявлення про свою роль у всесвіті”.

Через цей фанатизм, за словами журналіста, Путін не погоджується на “заморозку” конфлікту та вірить у свою перемогу: “Фанатизм – це коли логічні доводи не діють. З фанатиками нічого не вдієш, окрім як їх знищити”. Він додає, що навіть у разі “заморозки” Путін не припинить своїх спроб: “Усе що він буде зробити – намагатися захопити Україну будь-якою ціною. Це стало ціллю його життя. І він не зупиниться поки живе”.

Водночас Бутченко зазначає: “Спроможності Росії у військовому та економічному плані стрімко знижуються. Якщо минулого року про це мовчали, то тепер про це говорять усі – від Z-воєнкорів до чиновників. Вони бачать, у яку прірву Путін затягує свою імперію. Але вони безсилі щось змінити чи відкрито заявити, лише дистанційно натякають, не називаючи його імені. Так роблять міністр фінансів Росії Сілуанов, голова Сбербанку Греф та багато інших чиновників. Проте це не працює, бо Путін фанатично одержимий цією війною”.

Максим Бутченко, окрім українських, пише для великих європейських медіа, зокрема про події на окупованих територіях. Також ситуацію в окупації він аналізує разом із відомим правозахисником Павлом Лисянським та командою спеціалістів, обіймаючи посаду заступника директора “Інституту стратегічних досліджень та безпеки”. На запитання, наскільки європейці усвідомлюють зло, яке принесла Росія, та процеси, що там відбуваються – мілітаризацію молоді, примусову мобілізацію до лав ЗС РФ і паспортизацію населення, – а також чи розуміють вони загрозу для себе з боку Росії, він відповідає:

“Люди в ЄС живуть в іншому, цивілізованому світі. Вони не можуть уявити, що досі існує таке варварство, коли людей арештовують за будь-яку провину – про це розповідають самі окупанти. Тоталітарна система завжди приносить жертви. Російська пропаганда активно працювала й працює в Європі, намагаючись переконати, що в усьому винна Україна. Але жорстока правда, яку мають зрозуміти наші західні партнери, полягає в тому, що в Росії діє режим, гірший за нацистський. Я бачив багато емоційних відгуків, коли розповідав про це особисто. Ми намагаємося зробити цю інформацію живою, адже часто вона сприймається як сухі факти, які люди пропускають повз увагу. На жаль, світ звикає навіть до такого жаху”.

Бутченко вважає, що Україна має величезне поле для просвітницької роботи із західними партнерами: “Наша цінність як форпосту перед варварами лише зараз починає формуватися”.

Журналіст переконаний, що окуповані території України ніколи не будуть офіційно визнані міжнародною спільнотою. “Це правильний крок. Будь-яка централізована система, як нинішня в Росії, тримається на одному стрижні – Путіні. Він наче Кащієва голка. Якщо ця основа зруйнується, усе швидко розвалиться, якщо тільки Путін за життя не створить сталу систему з наступником. Але він боїться це робити”, – пояснює Бутченко.

На його думку, з часом багато республік почнуть виходити зі складу Росії, що поставить питання про майбутнє окупованих територій України. “Оскільки ці території не будуть міжнародно визнаними, вони повернуться Україні. До того моменту ми повинні підтримувати контакти з людьми, які там залишилися. Після цього розпочнеться тривалий і складний процес адаптації”, – додає він.

На думку Максима Бутченка, для уникнення помилок минулого Україна має зосередитися на ключових напрямках: “Сильна армія та оборонно-промисловий комплекс, який стрімко розвивається, – основа нашого захисту. Ракетна програма – важливий елемент безпеки країни. Дрони та їхні різноманітні розробки відіграють критично важливу роль в обороні. Мілітаризовані заводи стануть запорукою нашої цінності для Заходу, демонструючи нашу спроможність. Я вважаю, що нас чекає тривала війна, але наші сильні позиції – армія, згуртоване суспільство, перехід на українську мову – можуть нас врятувати”.

Максим Бутченко – не лише відомий журналіст, а й письменник, чиї романи видавалися не тільки в Україні, але й в таких країнах як Чехія та Великобританія. У червні цього року він анонсував вихід нової книги під назвою “Донька Землі”.

“Це історія України середини XIX століття, 1850–60-х років, часів кріпацтва”, – розповів Бутченко. Роман, написаний у жанрі магічного реалізму, розповідає про дівчинку з незвичайними здібностями. 

Основна ідея роботи – світоглядна відмінність українців від росіян. “Я багато досліджував з історичної точки зору: як жили люди, які співали пісні, як одягалися, що їли, чи відчували себе українцями”, – пояснює він. Бутченко наголошує: “Ця книга чутливо показує, наскільки ми відрізняємося від росіян, чому нам важливо відокремитися, яке унікальне етнічне й культурне середовище ми маємо, як сильно ми різнимося ментально й психологічно і як росіяни прагнуть це поглинути. Це глибока драма з романтичним відтінком, тож, сподіваюся, вона буде цікавою і читачам, і читачкам”.

—

Валерія Коваль, опубліковано у виданні ТРИБУН

Проєкт «New meanings for Eastern Ukraine» реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Погляди та інформація, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання
• Воєнні злочини Росія проти дітей України 
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?»
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18)
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?