Змови не було і не могло бути: кого, для чого й в якому статусі покликали до Китаю

Версия для печати

За споконвічними китайськими поняттями, всесвіт ділиться на внутрішні землі (Китай) і зовнішні землі (все інше). А зовнішні землі бувають трьох різновидів: ті, з яких данина надходить регулярно (чан гун); ті, з яких данина надходить нерегулярно (сі гун); і ті, з яких данина не надходить зовсім (бу гун).

 Вожді півсвіту, включно з Путіним і Моді, Пезешкіаном і Кім Чен Ином, прибули до КНР поклонитися голові Сі. Заходи, влаштовані в Тянцзіні, мали повний успіх саме тому, що не мали стосунку ні до війни в Україні, ні до суперечок зі США.

Про чотириденні урочистості в Китаї (спочатку саміт ШОС, потім ювілейний парад) відгукуються як про щось порожнє, а то й провальне.

Читайте також: Дивні особисті зустрічі Трампа і Путіна та їх таємниці

У невірних координатах

На перший погляд, так і є. Незважаючи на приїзд Моді, жодного індійсько-китайського альянсу проти Америки не утворилося. Незважаючи на приїзд Путіна, присутні в Китаї вожді півсвіту, які зібралися в Китаї, не вмовили його закінчити війну.

Та й і в іншому правителі держав, які ведуть війни або загрузли в конфліктах іншого типу (від північнокорейця Кім Чен Ина до іранця Пезешкиана), нічим новим світову публіку не потішили. Виходить, що їздили даремно?

Ні. Ми даремно підходимо до подій XXI століття, тим паче тих, що відбуваються в Китаї, з досвідом і очікуваннями з XX XX століття. Вважаємо, що раз світові правителі збираються разом під час воєн і лих, то значить буде "Ялта". І якщо тепер на своїй сходці вони не змінюють долі людства хоч у якийсь бік, значить, у них провал.

У цих координатах безумовно мислить і президент США Дональд Трамп, який подивився на парад, на голову Китаю з Путіним по праву руку і Кімом по ліву і роздратовано попросив китайців "передати мої найтепліші привітання Володимиру Путіну і Кім Чен Ину, поки ви змовляєтеся проти Сполучених Штатів Америки". У його розумінні, якщо вже стільки часу стояли втрьох, то виключно для того, щоб придумати проти нього, Трампа, щось важливе ("змовитися").

А немає жодних ознак того, що ця трійця ухвалила якісь спільні рішення з якогось приводу. Як їх не ухвалили і всі інші знатні відвідувачі Тяньцзіня (ШОС) або Пекіна (парад). Їх не для цього покликали.

Читайте також: Як хаотична миротворчість Трампа цілком імпонує майже виключно лише росіянам

Ритуали вирішують усе

Логіка режиму Сі зовсім інша. За споконвічними китайськими поняттями, всесвіт ділиться на внутрішні землі (Китай) і зовнішні землі (все інше). А зовнішні землі бувають трьох різновидів: ті, з яких данина надходить регулярно (чан гун); ті, з яких данина надходить нерегулярно (сі гун); і ті, з яких данина не надходить зовсім (бу гун).

Причому "данину" часто розуміють метафорично, як данину пошани і трепету. Відповідні дари метрополії можуть бути щедрішими за данину.

Легко простежити, як заходи Сі Цзіньпіна слідували цьому принципу. Правителі, яких не покликали до Китаю, це ніби ті, хто зовсім не платить данину. Покликані в Тяньцзінь на засідання ШОС і "ШОС плюс", - ближчі. Ті, хто платить данину нерегулярно. Зрозуміла, скажімо, присутність президента Єгипту. Але знаменно, що в їхніх лавах погодився бути і прем'єр Індії.

А вже після цього найбільш довіреним правителям ("тим, хто платить данину регулярно") дозволили приїхати в Пекін і шанобливо бути присутніми на сакральному параді. Зрозуміло, що Кім Чен Ин взяв із собою тринадцятирічну доньку-спадкоємицю Кім Чжу Е. Її потрібно було представити главі людства;

Весь чотириденний цикл заходів у Тяньцзіні-Пекіні був відправленням ритуалів і зовсім не націлювався на ухвалення поворотних рішень, якою б не була в них практична потреба. І вже тим більше на влаштування "змов", як помилково уявив Трамп.

Спроб змовитися про якісь дії не було. Сюзерен не змовляється з нижчими. Це не його рівень. Дозвіл на експеримент з безвізовим в'їздом для росіян - дар у відповідь, який і повинен був бути подарований. А "юридично зобов'язуючий" документ про "Силу Сибіру - 2" роздутий путінцями і, судячи з відгуків китайської сторони, радикального просування не означає.

Щоб бути хорошим головою Китаю (а отже, і главою світу), зовсім не головне - ухвалювати рішення. "Імператор має просто сидіти обличчям на південь і слухати Піднебесну".

Це не означає, що Сі взагалі не приймає великих рішень. Але він робить це явно рідше, ніж було прийнято в тому світі, до якого ми звикли. Коли Путін вторгся в Україну, багато хто, в тому числі й автор цих рядків, сподівалися, що Китай скаже своє слово і, можливо, зупинить війну. Адже це цілком у його силах.

Але позиція Китаю була сформульована відразу і не змінилася до цього дня. Формули про бажаність світової гармонії, що переходять із заяви в заяву, газетні карикатури з завжди однаковим сюжетом (Захід розпалює війну і заважає миру), - все це жодного разу не дало жодних надій на дії.

Читайте також: Як адміністрація Трампа аналізує російську політику (на користь Кремлю)

Скільки-небудь вирішального китайського втручання в українську війну не було і не буде. І не треба чекати його, затамувавши подих. Не відбудеться прибуття в Україну китайських миротворців, хороші вони чи погані. Як сюзерен Сі просто залишив це у сфері ведення свого васала Путіна. Як і інші війни. Адже немає ознак, що Іран воює з Ізраїлем за наказом і в інтересах Китаю. Це його сфера ведення, і якщо програє - його проблема.

Якщо і з'являється зараз новий світовий порядок, то саме такий. Китай ніколи не був і не прагне бути керівною силою якогось військового блоку. Тим більше світовим поліцейським. Ті, хто визнає залежність від нього, отримують торгівлю і, як найвищий дар, деякі речові поблажки на кшталт поставок недорогих, але важливих комплектуючих до дронів. Наприклад, до російських дронів.

Світові вожді з'їжджалися до Китаю не для того, щоб влаштувати "Ялту" XXI століття, а на виконання священних обрядів. Відповідно, і завдання, які вони хотіли вирішити, були не ті, якими ми, коментатори, радили їм зайнятися, а ті, що відповідають часу та місцю. І у них багато що вийшло..

Читайте також: Чому Трамп довірив переговори з Кремлем своєму другові Віткоффу, який нічого не знає про Росію, нічого не знає про Україну

Скажімо, Кім Чжу Е, судячи з усього, було даровано найвище благословення. І Путін отримав бажане. У Пекіні його приймали як найважливішого з васалів. На трибуні дали місце поруч із вождем. І коли вищі чини гуськом дефілювали повз китайських ветеранів, його запустили другим після Сі, а Кіма - тільки третім, не кажучи про інших лідерів.

***

І знаменита його зі знаменитим головою Сі розмова про способи досягнення вічного життя була не випадковою і перебувала в повній гармонії з усіма чотириденними урочистостями. Тому що саме це, а зовсім не торгові або криваві війни - головний пункт їхнього управлінського порядку денного. Путін думає про своє безсмертя невідступно, а "дитина" Сі, мабуть, досить часто.

Заради такої розмови варто було їхати до Пекіна.

—

Сергій Шелін, соціальний та економічний аналітик; опубліковано у виданні The Moscow Times

Читайте також: 

• "Він хотів воювати з США": Віткофф передав заступниці директора ЦРУ орден Мужності, отриманий її сином-психопатом від Путіна. Посмертно
• До чого потрібно готуватися (або чому необхідно опиратися) Україні в американських забаганках щодо переговорів з агресором
• Подробиці мегаскандалу в адміністрації Трампа з секретним чатом в Signal
• Заїжджена платівка: переговорні стратегії Трампа і раніше приносили не багато удач, а тепер сприймаються контрагентами як знайомий сценарій з добре відомими вразливостями
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти
• Габбарт очолила розвідки США
• Тімоті Снайдер: Трамп запрошує війну
•  Поверхнева держава: як адміністрація Трампа вбиває репутацію американської розвідки
• США заборонили передавати розвідані Україні - Daily Mail
• Червона доріжка для ката та забуті в принтері документи: анатомія однієї майже зради
• Сусіди на Алясці: три години розмов, десять хвилин ганьби і нуль результату