Богдан Яцун: Сили ТРО - що було, що є і що потрібно

Версия для печати

В день Сил ТрО, в батальйоні яких я на службі з лютого 2022 року, хороша нагода зробити деякі підсумки, з досвіду служби на посадах командира взводу і офіцера планування штабу.

В 2022 ми розпочинали як підрозділи ЗСУ, які:

майже 100% складалися з мотивованих цивільних добровольців - солдат, сержантів і молодших офіцерів (за виключенням рівня командування батальйонів і бригад, які були сформовані з теж переважно мотивованих кадрових офіцерів ЗСУ або силових органів, частина з яких повернулася із запасу).

формувалися на територіальній основі, з жителів своїх громад, районів, а тому були найтісніше об’єднані з народом і опиралися на підтримку місцевих волонтерів і місцевого самоврядування.

набували бойову спроможність, навчали особовий склад і отримували необхідне спорядження і навіть засоби озброєння частіше завдяки своїй ініціативі, а не відповідним діям і забезпеченню вищого командування.

Що відбувалося далі і що є зараз:

Абсолютно виправдане рішення, про участь в бойових діях на лінії фронту, бо основні сухопутні підрозділи ЗСУ потребували підтримки в умовах повномасштабної агресії.

Непросте випробування бойовими діями в статусі "приданих" підрозділів, переданих у підпорядкування до сухопутних бригад ЗСУ. Це було неминуче, тому командування ТрО на рівні бригад переважно не мало необхідних сил, засобів і реального бойового досвіду самостійно утримувати смуги оборони. І це було непросто, бо "приданих" як правило не берегли і часто нарізали важкі задачі, що призводило до значних втрат.

Фактичне стирання більшості особового складу бойових батальйонів ТрО з результатіі більш як 2-річного невиведення їх на відновлення та відсутність системи якісного поповнення їх особового складу, зокрема з числа жителів своїх територій (по факту, підрозділи ТрО завжди останні в черзі на отримання поповнення). Через відсутність вчасного поповнення і відновлення, відбулося "стирання" напрацьованого за 2022-23 роки бойового ядра підрозділу, яке забезпечує результат на полі бою і може передати бойовий досвід новобранцям.

З вищеназваних причин, а також через пошук професійного зростання та вищої винагороди в 2024-25 роках посилився відтік перспективних кадрів з підрозділів ТрО в більш динамічні підрозділи ЗСУ, зокрема сили безпілотних систем.

Що нам потрібно?

Станом на зараз боєздатні (а такими є не усі) батальйони і бригади ТрО за виконанням завдань в обороні на полі бою мало чим відрізняються від підрозділів Сухопутніх сил ЗСУ, за виключенням наявності механізованих засобів, які в ТрО так і не появилися і застосування яких наразі на полі бою обмежене ударними дронами. Тому існування Сил ТрО в існуючому теперішньому форматі як окремого від сухопутки роду військ, з окремим командуванням, особливо після впровадження корпусної системи, вже не виглядає доцільним, і може давати не тільки плюси, але й мінуси.

І все ж Сили ТрО, які виконуватимуть певні завдання з оборони саме на територіальному рівні, використовуючи перевагу знання своєї території і зв’язок з місцевими громадами, потрібні Україні. На зараз, пріоритне завдання - протиповітряна оборона, захист нашого тилу від шахедів та інших дронів ворога. Цей виклик гостро актуальний і очевидно, що в ЗСУ наразі недостатньо сил і засобів для виконання цієї роботи. Не зменшить цієї нестачі і ДФТГ, які служать на громадських засадах, бо ППО вимагає виключно професійного підходу. З кого може бути сформовані оновлені місцеві підрозділи ТрО: з обмежено придатних, з молоді 18-25 років, з певних категорій військовозобов’язаних, які поки заброньовані від мобілізації.

Богдан Яцун, офіцер групи планування штабу, екс-командир взводу 135 об ТрО

Фото з відкритих джерел

«Аргумент»

На цю тему:

• Олексій Павлюк: Причини провалу оборони на Добропіллі
• Єгор Фірсов: Першочергове завдання нового уряду
• Єгор Фірсов: Старі статути та нові ідеї